Не намагайтеся змінювати щось найбільше – змінюйте щось найближче, – Ґріфф Ґріффітс

 

В Інституті динаміки людських систем (HSDI) вивчають системи, що знаходяться у постійному русі, і навчають ухвалювати рішення в умовах невизначеності. Напрацьовані командою Інституту підходи застосовують, коли потрібно просунутися у вирішенні проблеми, а на систему діє неосяжно велика кількість факторів. Наскільки ці підходи можна застосувати в українських реаліях та як впроваджувати зміни в суспільстві розповів незалежний консультант HSDI Ґріфф Ґріффітс (Лондон, Великобританія) під час викладання на програмі «Ефективне управління та теорія комплексності» в Інституті лідерства та управління УКУ.

 

Яке місце займає HSD  у системі знань? Що це: соціологія, психологія, менеджмент?

В основі лежить теорія комплексності (англ. Complexity theory). Якщо говорити в двох словах, то це теорія про те, що існує багато різних систем, які впливають одна на одну. Ця теорія пов’язана із математичними науками, але прикладів таких систем багато і в природі (наприклад, системи організмів, клітини). У HSD ми вірмо, що індивіди у системі впливають один на одного і, таким чином, самоорганізують саму систему.

 

Отже, з точки зору HSD, зміни в системі створюють індивіди, що складають систему? Звучить демократично.

Дійсно, багато залежить від індивідів у системі. Учасники тренінгів часто зауважують демократичні підходи, яких ми навчаємо, бо застосовувати їх можна до систем різного масштабу: від окремих колективів до суспільства в цілому. Модель дуже загальна, рамкова. Вона не має внутрішньої етики і не каже вам, що добре, а що погано – ви можете привносити цінності самостійно. Саме через свою нейтральність вона сподобалась мені, коли я вперше з нею познайомився.

 

Як можуть працювати підходи HSD в українському суспільстві, в якому важко просувати реформи на глобальному рівні?

Зміни робити важко, тому що політики й інші впливові люди створюють умови, в яких функціонують системи. Змінити систему неможливо ззовні, вона змінюється зсередини сама, реагуючи на зміну умов. Отже, щоби вплинути на систему, потрібно змінити умови, в яких вона функціонує, і система переорганізується сама.

На тренінгах я наводжу яскравий приклад: якщо на вулицях міста високий рівень злочинності, то що робити? Карати злочинців, говорити, що вчиняти злочини не можна? Здається, таке вже намагалися робити – не дуже допомагає. Але якщо змінити умови, в яких система функціонує, наприклад, провести освітлення на вулицях, то рівень злочинності зменшиться принаймні в освітлених місцях. Це вже зрушення.

 

Під час останнього Майдану українське суспільство відчувало силу змінювати системи: тоді здавалося можливим впровадити необхідні зміни. Чому зараз це відчуття послабло?

Майдан був контейнером, який тримав активістів разом. У динамічних людських системах контейнер або ємність – це щось таке, що тримає систему вкупі. Не обов’язково це певний простір. Контейнером може бути, наприклад, харизматичний лідер. Коли контейнер зникає, індивіди системи розпорошуються. Так, зазвичай, відбувається, коли люди збираються, щоб здійснити велике зрушення.

 

Тобто те, що «сила Майдану» розпорошилась, добре?

Це нормально. Активісти побачили також і свої відмінності. Знайшли певні ніші кожен для своєї діяльності і роз’їхались країною, щоби робити зміни на місцях. Це правильно – змінювати щось на своєму рівні. Таким чином, ви, імовірно, вплинете на зміни вищого або нижчого рівня. Не знаю, чи ви вважаєте, що воно того вартує, але так працюють динамічні людські системи: ми можемо впливати тільки на те, на що можемо впливати. Не намагайтеся змінювати щось найбільше – змінюйте щось найближче. Часом мале зміщення може спричинити значні наслідки.

Розмовляла Настя Стьопіна

Адреса

Український Католицький Університет
вул. Козельницька, 2а, офіс 310
Львів 79026, Україна
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Телефон

+38 (032) 240-99-45 (#3627)
+38 (093) 20-60-310

Підписатись на розсилку