Яким є соціальне підприємництво в Польщі та Німеччині? Досліджували випускники ІЛУ

Другий рік поспіль випускники Інституту лідерства та управління УКУ відвідують Варшаву, Берлін та Вроцлав у рамках Міжнародного навчального модулю. Темою цьогорічної поїздки стало "Соціальне підприємництво. Маркетинг та розвиток бренду". Упродовж 6 інтенсивних днів навчання 25 громадських активістів та активісток вивчали успішні приклади польських та німецьких організацій.

За словами організаторки навчального модулю, керівниці з розвитку ІЛУ УКУ Софії Сидоренко, тему обрали з огляду на її актуальність та високий суспільний запит. Адже соціальне підприємництво в Україні стає інструментом, завдяки якому громадські організації можуть стати самодостатніми і не залежати від донорів.

"Різні країни мають різний досвід. Цікаво дослідити, наскільки контекст тієї чи іншої країни впливає на розвиток соціального підприємництва зокрема. Те, що ефективне в Польщі, може не спрацювати в Німеччині. Водночас досвід Польщі та Німеччини може не бути успішним в Україні. Або ж навпаки. Те, що дієве у нас, може не спрацювати в інших країнах", – зазначила Софія.

Навчання поєднало теоретичний та практичний аспекти. Серед організацій, з досвідом яких ознайомились учасники, – соціальне підприємство Ashoka, організація Фундація Академія Громадських Організацій (FAOO), Академія розвитку філантропії в Польщі (Akademia Rozwoju Filantropii w Polsce), Освітня фундація для демократії (Fundacja Edukacja dla Demokracji), Центр підтримки локальних ініціатив (Centrum Wspierania Aktywności Lokalnej, CAL), Thinkfarm Berlin, MitOst e.V., Social Impact Lab Berlin, Dycle - Diaper Cycle, Kunstraum Kreuzberg/Bethanien, а також інші ініціативи.

"Організації, що нас приймали, дуже різні, проте дієві та креативні. Вони надихають на нові ідеї, готові до налагодження партнерства та реалізації спільних проектів. Особливо мені сподобалась Ashoka у Варшаві, що підтримує соціальних інноваторів. Вона є в багатьох країнах світу, а серед її послідовників є двоє нобелівських лауреатів. Зокрема, популярну книгу «Я – Малала» написала послідовниця Ashoka нобелівська лауреатка Малала Юсуфзай. Також мене вразила історія відбудови колишньої лікарні Bethanien у Берліні. Східна частина міста не лише намагалась відновити культуру, але й проклала широку дорогу, що впиралась у Берлінський мур, з незламною вірою в те, що рано чи пізно стіни не стане", – розповіла Оксана Гузь,  випускниця програми з управління неприбутковими організаціями ІЛУ УКУ.

На прикладі міжнародного досвіду організатори хотіли показати, як можна знаходити нові рішення для старих проблем. "У Берліні ми відвідали лабораторію Social Impact Lab. Це навчальна лабораторія для тих, які хочуть створити свої соціальні підприємства. Спочатку вони навчаються, отримують менторську, консультаційну та іншу допомогу, а потім запускають своє соціальне підприємство. В Україні поки що цей етап не настільки розвинений. Проте ми наголошуємо на цьому на Магістерській програмі з управління неприбутковими організаціями: перед створенням чогось важливо це вивчити і проаналізувати", – каже Софія.

На думку Станіслава Андрійчука, цьогорічного випускника ІЛУ, для представників громадського сектору такі поїздки є важливими, бо показують практичні аспекти соціального підприємництва та фандрейзингу в країнах Європи. Серед важливих позитивних якостей у діяльності соціального підприємництва він бачить націленість на допомогу, бажання знайти рішення, не затягувати процес, бути корисними та активними, а також відзначає важливість сприяння таким ініціативам з боку локальних держструктур.

Випускники ІЛУ УКУ ще під час навчання отримують певну базу знань та навичок із соціального підприємництва та маркетингу. Ініціатива організації навчального модулю в Польщі та Німеччині полягає в тому, щоби надати учасникам глибшого розуміння та міжнародного контексту, а також мотивувати впроваджувати зміни в Україні більш комплексно та професійно завдяки отриманим знанням.

 

Розповідь про навчальну поїздку випускниці Магістерської програми з управління неприбутковими організаціями

Людмила Лівак

Львів – Варшава – Берлін – Вроцлав – Львів

"Це була навчальна мандрівка, під час якої ми вивчали, як працюють соціальні підприємства. Cоціальне підприємство (якщо згрубша) – це ззовні нібито звичайний бізнес, але заробляє він гроші з особливою місією: задля добрих справ. Перша локація, про яку би хотілося розповісти, – хаб "Паца 40". Це колишнє приміщення поліклініки, що була замала для цього району Варшави і якийсь час стояла занедбана. Тоді міська влада віддала її приміщення в користування громадським організаціям, які знайшли фінансування на утримання площі. Головний принцип цього місця – він має служити людям, які тут мешкають. І справді, упродовж години нашого там перебування через цей громадський центр проходило дуже багато мешканців: одні із дитиною та собакою забігли дізнатися про заняття, інші – прийшли на комп’ютерні курси, ще одні – придбати овочі без магазинної націнки, або щойно розійшлися з майстер-класу якоїсь національної кухні приїжджої мешканки, а літні люди зібралися для виготовлення листівок на Різдво. Для батьків є простір для роботи, поруч – дитяча кімната для ігор (прохання на стіні – не шуміти, коли діти сплять). Така цікава комуна з різними функціями, що повністю підлаштована під потреби мешканців, яких вона об’єднує, здружує, розвиває. Це також місце для роботи громадських організацій чи ініціатив.

Далі був Берлін і кілька цікавих локацій. Одна з них – Thinkаfarm. Це спільний простір для різних громадських організацій, який не тільки дає їм змогу ділити вартість оренди, але й дозволяє генерувати ідеї для спільної діяльності. Один із проектів, який тут виріс – "біокола". Це натуральний напій, що робиться з "неліквідних" фруктів. Загалом на Thinkfarm створена неформальна атмосфера, де всі один одному довіряють. Завдяки довірі і посуд помитий на спільній кухні, і за каву чи пиво оплата внесена в спільну банку. Все так просто!

Ще одна цікавезна зустріч була в Social Impact Lab – центрі підтримки соціальних стартапів. Починалося все з консультаційного центру для безробітних, яким допомагали розвинути свій бізнес. Далі вони почали працювати тільки з тими ідеями, які допомагають вирішувати певні загальні проблеми. Наприклад, звідси виросла ІТ-компанія, яка працевлаштовує виключно людей з аутизмом, або Dycle – компанія, що розробила підгузник, який розкладається і за кілька місяців перетворюється на компост. Таких центрів у Німеччині є декілька. Той, в якому були ми, фінансує ІТ-компанія SAP, яка в такий спосіб здійснює свою соціальну відповідальність. Але загалом у Німеччині їх підтримує дуже багато компаній. У цьому центрі діє також простір для креативу, де працюють творчі люди, які малюють, знімають відео чи ще чимось таким, що вимагає зосередження і тиші.

Далі ми помандрували в район Берліну, де мешкає бідне населення і багато іммігрантів. Тут приміщення старої лікарні місцева влада віддала спочатку сквотерам, а з часом воно переросло у культурно-освітній центр. Цікаво, що весь центр природньо вписується у своє середовище: у ньому залишилися розписані графіті й обліплені наклейками двері, часто відбуваються експозиції чи культурні заходи, присвячені країнам, звідки приїжджають мешканці цього району. Ми потрапили на презентацію музики Намібії. Тут відбувається зближення культур, будування мостів між ними, зниження відчуття ненависті до інакшості.

Після Берліну був Вроцлав. Одне з найбільш яскравих вражень залишилося від ресторану "Добра карма", створеного п'ятьома заробітчанами, які вирішили жити в себе вдома і вкладати свою енергію у своїй країні. Вони отримали кошти на розвиток свого соціального підприємства і були настільки успішні, що зараз стали одним із кращих ресторанів міста. Це насправді виглядає як успішний бізнес, що ззовні нічим не відрізняється від звичайного, хоча прибутки вкладає у підтримку інших безробітних. За тією ж програмою свого часу у Вроцлаві відкрилося ще одне підприємство – Panato. Спочатку воно функціонувало як спільний простір для роботи креативних людей. Тепер там залишилися тільки дизайнери одягу, які мають свою майстерню з друку на тканині, де є дуже гарні дизайнерські речі.

Загалом враження в мене неоднозначне. Дуже по-різному всі організації працюють, дуже різну мають історію створення та розвитку. Деякі успішні, деякі – не дуже, деякі існують за грантові кошти, а деякі успішно заробляють. Проте усі вони динамічні і відкриті, готові ділитися й поширювати свої знання, свій досвід. І найважливіше – всі вони починаються з кількох шалених людей та нечітко визначених ідей, які викристалізовуються у процесі."

 

Адреса

Український Католицький Університет
вул. Козельницька, 2а, офіс 310
Львів 79026, Україна
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Телефон

+38 (032) 240-99-45 (#3627)
+38 (093) 20-60-310

Підписатись на розсилку