Десять тез про цілісність лідера від владики Бориса (Ґудзяка)

 

З лекції "Цінності та цілісність лідера", організованої ІЛУ УКУ 11 грудня 2017 року в рамках програми "Школа лідерства УКУ".

 

1. Лідер потребує цінностей і цілісності. Це не лише внутрішня характеристика такого лідера. Його цілісність має охоплювати середовище: тих, з ким і для кого він працює. Людина, яка будує підприємство, керує громадською організацією, працює в політиці, не менше, ніж провідник у церковному, духовному житті, потребує глибоко застановитися над тим, ким є людина, ким є він сам, і ким є його співпрацівники, клієнти, підопічні, яким він покликаний служити.

2. Кожен з нас, якщо задумається над життям, над своїм народженням, над своєю чи чужою смертю, над коханням, сміхом, слізьми, радістю, швидше чи пізніше доходить висновку, що в нашому житті є багато таїнств. Є багато такого, що не можна раціонально опанувати, що не входить у стратегічне мислення. Якщо наше розуміння людини не допускає цього таїнства, багато найціннішого в житті залишається поза нашою застановою: ким є, ким може бути, ким повинен бути лідер.

3. Людина створена на образ і подобу Божу. Вона призначена Богом для життя в цьому світі і для життя з Богом у вічності. Добрий лідер розуміє цю сутність людини та її призначення. Не може бути добрим лідером той, який заперечує Богом дану гідність, подібність до Бога, і Богом визначене призначення... Керівник, який не зустрічає людей як таїнство, як святих сотворінь, і не супроводжує їх у розвитку, даючи нагоду розвивати Богом дані таланти, не може називатися великим лідером.

4. Кожен з нас стає перед Богом. Попри немочі, що неодмінно проявляються у людському житті, є постійне змагання у свідомості зростати і зберігати. Упадки лікувати словом "прошу вибачення", "я помилився", "я тебе скривдив". Світ потребує людей, які можуть перепросити, які не бояться цього. Світ потребує людей, які визнають гідність, дану Богом, через поставу вдячності: я вдячний, що Бог мені тебе подарував.

5. Коли я хочу довідатися щось про лідера, організацію, я ставлю питання: "Чи Ваш керівник вміє подякувати співпрацівникам? Чи він / вона це часто робить?". Якщо "так", то чи він вміє просити вибачення, чи вона вміє покаятися?

6. Смирення – це життя в мирі. А мир можна пояснювати в різний спосіб. Однією його характеристикою є здатність сприймати світ таким, яким він є. Передовсім сприймати Бога і знати, що ти є з Богом, сприймати гідність ближніх, красу, дійсність матеріального світу, і в цьому світі жити, жити смиренно.

7. Блаженніший Любомир не мав грошей. Він віддав владу, був сліпий, фізично немічний, але він був найбільш шанованим лідером в Україні, мав найвищий моральний авторитет. Це тому, що чи для президента, чи для членів парламенту, чи для церковних лідерів усіх конфесій, чи для підприємців, чи для хіпстерів, рок-зірок, молоді, таксистів (я перелічую всі ці категорії, бо чув від них свідчення, бачив їх у цих днях) він промовляв до таїнства їхнього буття. Робив це винятково простою мовою, знаходив слова. Робив він це з гумором, посмішкою. Умів він це робити різними мовами: українською, польською, німецькою, італійською, англійською. Робив він це в сучасний спосіб через блоги, телепередачі. Особливо він це робив, коли пішов у відставку, дивуючи країну та світ, у якому є жадоба влади, віддаючи владу. І він допомагав країні, кожному, хто слухав, іти до глибини. Чи пам'ятаєте, що він часто повторював? "Я хочу бути людиною. Я хотів би бути доброю людиною. Я над тим працюю". Він міг бути таким унікальним лідером, бо знав, що таке Людина. Він дивився на людину як на цінність і сприймав людину, людський досвід, людський рід у цілісний спосіб. Це не був підхід моралізаторства, використання заповідей чи церковного статусу, щоби над чимось чи над кимось панувати. Наприкінці його життя весь його маєток можна було спакувати в одну чи дві валізки. Владу він віддав. Його треба було вести попід руки. Він не міг ніде піти, нічого зробити самостійно. Але яка була потуга його слова і його постави! І як він піднімав цілий народ.

8. Як сьогодні в житті, у покликанні маємо діяти? Ця відповідь повинна будуватися на глибокому питанні: як я бачу людину? як я бачу людей? як я бачу свою продуктивність? чи розумію, що у всьому (у своїй цілі та засобах) я, як лідер, покликаний людину підіймати? Її святість бачити, їй показувати, і розкривати, можливо, для цієї людини. І на цьому фундаменті розвивати свою методологію, свою тактику.

9. Можна і треба багато говорити про те, як тактично йти від точки А до точки Б, як гарантувати результат, як забезпечувати дохід, як будувати структури. Але чого світ найбільше прагне? Провідників, які, вміючи це все робити, роблять це в такий спосіб, щоб людина процвітала, щоб кожна людина могла бути людиною: і сильний, і слабкий, і здоровий, і немічний, і багатий, і бідний, і білий, і чорний, і чоловік, і жінка, і молодий, і людина похилого віку. Коли ми можемо поставити питання про такі цінності у цілісний спосіб, є велика надія, що ми можемо розвинути такий лідерський підхід, таку методологію провідника, які дають життя.

10. Сьогодні як ніколи Україна потребує молодих лідерів, які для людини, для Іншого вміють працювати, віддавати свій час, свої зусилля, щоб іншу людину підняти. І саме в цьому мати почуття власного росту, власного задоволення.

 

Підготувала Людмила Левченюк

 

Адреса

Український Католицький Університет
вул. Козельницька, 2а, офіс 310
Львів 79026, Україна
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Телефон

+38 (032) 240-99-45 (#3627)
+38 (093) 20-60-310

Підписатись на розсилку