Зустріч півроку опісля: учасники Літньої школи лідерства надихнулися для нових звершень

З вокзалу відразу на звітну конференцію. У цьогорічного набору Літньої школи лідерства, яку ІЛУ УКУ проводив для активістів з усієї України, у передріздвяному Львові є тільки два дні – 23 і 24 грудня – на підбиття підсумків піврічної роботи. Інтенсивний 12-тиденний марафон із практичних та світоглядних дисциплін учасники подолали ще в липні; тоді ж запропонували свої проекти, 7 з яких отримали фінансову підтримку. У грудні молодь зібралася разом, щоб поділитися результатами втілених проектів, послухати цікавих спікерів та поспілкуватися один з одним.

На зустрічі з Ірен Даниш, координаторкою програм з розвитку громадського суспільства та побудови демократичних цінностей, викладачкою з міжнародним досвідом, учасники обговорюють, що означає бути активним: розглядають промовисті кейси та обговорюють складні питання. Кожен отримує стрічку з білого паперу із описаною на ній ситуацією для обговорення. Одна з учасниць зачитує кейс, який дістався їй: «Якщо тебе якісно обслуговували в Державному архіві і ти подякував працівнику, чи це вважається активним громадянством?».

Хтось стверджує, що це лише ввічливість; хтось каже, що активне громадянство має різні прояви: можна бути активним і через подяку, і через посмішку.

Ірена Даниш ділиться прикладом із власного життя, щоб пояснити питання.

«У парку недалеко мого дому в Америці часто гуляють люди різних етнічних груп. Я свідомо посміхаюся до них, бо хочу, щоб вони почувалися добре в сучасному американському суспільстві.

Це стосується революції в голові. У Радянському Союзі відвідувачів державних архівів не дуже хотіли обслуговувати, правда? Якщо ти свідомо дякуєш, посміхаєшся у відповідь на добру послугу, то заохочуєш таку ж поведінку. Це можна вважати активним громадянством»...

Вранці наступного дня зустріч відбувається у Першій львівській медіатеці. Перша спікерка, координаторка культурних проектів Urban бібліотеки, Настя Нечипоренко розповідає про свою роботу та пригадує найяскравіші із проведених заходів.

«Якось ми влаштовували «Ніч у бібліотеці», зокрема читали вірші німецьких експресіоністів під експериментальну музику. Заходи тривали до четвертої години ранку.

Насправді, бібліотечна система (увага!) не заважає робити цікаві проекти».

Наступна спікерка, Олександра Давиденко, є менеджеркою з комунікацій Jam Factory Art Center – простору для мистецьких та освітніх ініціатив, який найближчими роками відкриється на території Фабрики Повидла у районі «Підзамче». Ревіталізація старих будівель фабрики у районі недалеко центру міста також допоможе в процесі децентралізації культурних просторів.

Керівник проекту соціальної майстерні Woodluck Андрій Левицький каже, що його майстерня починалася з роботи у приміщенні в 30 м. кв., а тепер займає 180 м. кв. і отримує замовлення від ІТ-компаній. Це бізнес-складова проекту, а соціальна реалізовується через Львівську освітню фундацію. «Я не хотів робити просто бізнес, – каже Андрій, – бо вийшов з громадського сектору  і  вірю у громадський сектор. Вважаю, що кожна громадська організація має мати підприємницьку складову, з якої принаймні покриватиме свої операційні витрати».

Під час кава-перерви учасники і спікери діляться своїм досвідом. Роксолана, що походить і з Тернопільської, і з Луганської областей, зараз вчиться разом із двома іншими учасницями в Києві. Дівчата розказують про свої останні проекти – не надто масштабні, але дуже потрібні: як збирали гроші на лікування розсіяного склерозу молодої дівчини, як допомагали дітям з інтернату. Роксолана розуміє, що малечі потрібна постійна, а не точкова допомога, але намагається робити те, що в її силах.

Після перерви розпочинається сесія презентацій проектів. Серед робіт, про які розповідають учасники, проект із яскравою назвою #kaka_challenge. Метою його авторки, одеської активістки Насті Жигель, було заохотити власників, котрі вигулюють своїх собак у парку Перемоги, прибирати після домашніх улюбленців. Настя отримала живий і конструктивний фідбек від власників собак, проте частину стендів із закликами прибирати за своїми домашніми тваринами та з пакетами з еко-целофану пошкодили вандали, а інформаційна складова в онлайні не охопила значної аудиторії. Дівчина каже, що врахує свої перемоги та помилки, і в майбутньому спробує знову.

«Уся програма була побудована в такий спосіб, щоб учасники повернулися додому із натхненням для нових звершень. Звітна конференція ЛШЛ проводится не настільки задля підбиття підсумків реалізованих проектів, як задля зустрічі уже друзів, здобуття нових знань, обміну досвідом, рефлексії та натхнення», – каже Соломія Максимович, кооринаторка програм громадянської освіти ІЛУ УКУ.

Після всіх активностей учасники отримують невеликі подарунки: чай, печиво та ялинкові іграшки, виготовлені місцевими соціальними підприємствами. Іграшки розмальовують.  «Сподіваємося, що ці креативні подарунки надихатимуть нашу молодь на нові звершення наступного року», – каже Соломія.

 

 

Адреса

Український Католицький Університет
вул. Козельницька, 2а, офіс 310
Львів 79026, Україна
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Телефон

+38 (032) 240-99-45 (#3627)
+38 (093) 20-60-310

Підписатись на розсилку