12 тез Ярослава Грицака про історію, цінності та теперішнє покоління

 

Чому історія має значення? Що впливає на зміну цінностей? Чим особливе теперішнє покоління? Чого не вистачає, аби в Україні відбулися результативні зміни? Відповіді на ці запитання можна знайти у тезах історика, професора Ярослава Грицака, озвучених під час натхненного сніданку зі студент(к)ами Магістерської програми з управління неприбутковими організаціями ІЛУ УКУ.

1. Коли в 1991-му році розпався Радянський Союз і всі очікували економічного дива, то прогноз німецького банку Deutsche Bank був такий, що зі всіх республік найкраще буде жити Україна. За економічним потенціалом, рівнем освіченості населення та іншими характеристиками подібних Україні республік не було. Банкіри не розуміли, що Україна має сильну травму XX століття: це Перша світова війна, громадянська революція, колективізація, голод, Друга світова війна, Волинь, УПА, депортації. Тобто, це тривалість у 45-50 років, що захопила одне-два покоління. І потрібно розуміти логіку таких людей. Вони інстинктивно не хочуть змін. Це логіка виживання.

2. Історія має значення. Погана новина: історія нас обмежує. Але є добра новина: історію можна подолати. Історія не є в'язницею і залишає нам простір для вибору. Якщо ми розуміємо обмеження, то по-інакшому починаємо планувати свою стратегію.

3. Ми завжди залишаємося тими, якими були у віці між 13 і 20 років. У цей час формується наш моральний хребет. Якщо ви хочете знати, хто Ви є, подумайте, що з Вами сталося в тому віці. У цей час формуються цінності. Тому те, як себе веде покоління, залежить від того, що з ним сталося в той час. Спосіб думання не змінюється.

4. Основна теза американського соціолога Роланда Інґлегарта, який досліджував студентські страйки у Європі 1968-го року, була така: якщо ти хочеш знати перспективи своєї країни, то важливим фактором є релігія. Його висновки, зроблені на підставі величезного емпіричного матеріалу: краще ведеться країнам, які були чи залишаються християнськими (виняток становлять конфуціанські країни). У межах християнства заможніше живуть західні, аніж східні християни, а в західному світі краще ведеться протестантам. Двома іншими факторами є імперії (зі всіх імперій лише Британська послужила платформою для модернізації, іншим це не вдалося) та комунізм (комунізм усюди виявився гальмом).

5. Зміна цінностей у 1960-х роках на Заході відбулася через перехід від індрустріального до постіндустріального суспільства. Україна зробила те ж саме в 2000-х роках. Тоді в нас відбувся перехід від індустріальної до сервісної економіки. Є гарний образ: головний прибуток зараз є не від диму фабричних труб, а від диму з горнятка кави. Інґлегарт каже, що ця зміна пов’язана зі зміною цінностей. Люди переходять від цінностей збереження до цінностей самовираження. Якщо з’являється значна група людей із цінностями самовираження, чекайте на політичні зміни в країні. Як тільки це стається, можна почати долати історію.

6. Якщо говорити про головний спільний досвід теперішнього українського покоління, то це покоління ґаджетів та соцмереж. Це перше глобальне покоління, бо ці речі є повсюди. Існування Життя в соцмережах означає певний етос – егалітарний, коли всі між собою рівні. Тому у вас дуже сильна горизонтальна енергія. Це означає, що вас дуже легко змобілізувати на якісь акції, на креативні протести, волонтерство, флешмоби.

7. Покоління – це прісне тісто. У ньому має бути група, що має його солити. Ця група задає тон такому поколінню. Вона має стати його "сіллю".

8. Є три головні групи, звідки беруться в Україні агенти зміни: це мешканці великих міст із кількістю населення понад 500 тис., з вищою освітою та віком від 18 до 30-ти років.

9. Агентами змін на Заході є переважно агностики (вони не відкидають і не приймають існування Бога), а в Україні – це люди віруючі. Дуже часто ці люди із Західної України. Ця частина України була включена до СРСР лише після війни, тому люди тут не зазнали агресивної совєтизації 1920-30-х років, що супроводжувалася знищенням церков. У такому контексті Україна схожа не на Європу, а на Північну Америку, де релігійність є відносно високою.

10. У вашому поколінні є сильна соціальна горизонтальна енергія. Проте воно не сприймає вертикальних структур, тобто таких, що пов’язані не з егалітарним етосом, а ієрархією: ви не хочете йти в партії і не хочете голосувати. Але якщо ви хочете творити зміни, то не можна обійтися без держави. Тому потрібно йти у владні структури. Громадянське суспільство мусить для цього готувати "десант".

11. Історія не змінюється швидко. Це інертна сила. Щоби змінити країну, треба час. У середньому час змін триває 50 років. Це все-таки еволюція, а не революція. Але мають статися швидкі зміни, що змінюють траєкторію. Має бути момент take off. Це як літак, що піднімає шасі і відривається від землі. Революція дає такий шанс. Проте в нас він не був використаний ані після першого, ані після другого Майдану. Третій Майдан має статися біля виборчих урн. Внаслідок виборів має прийти політичний клас, який має волю, сили і бажання змінювати правила гри. Цього політичного класу поки що немає.

12. Не можна побудувати досконале суспільство в недосконалій країні. Потрібно формувати новий порядок денний для громадянського суспільства. Воно має готувати "десант", який "висадиться" у владу і змінить теперішній політичний клас. Треба формувати активну мотивовану меншість, яка зможе знайти форми, що дозволять цьому поколінню йти в політику. Тобто, придумати способи, як горизонтальну енергію перетворити у нову вертикаль влади. Ймовірно, цього не станеться на виборах 2019-го року. Але є час і можливості, щоби вже готуватися до виборів 2024-го: формувати нові політичні проекти і команди, що прийдуть до влади. Усе, що могло бути сказане, вже сказано. Прийшов час дії.

Підготувала Людмила Левченюк

Адреса

Український Католицький Університет
вул. Козельницька, 2а, офіс 310
Львів 79026, Україна
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Телефон

+38 (032) 240-99-45 (#3627)
+38 (093) 20-60-310

Підписатись на розсилку