Коли проблеми стають можливостями: про один із перших в Україні хакатонів із соціального підприємництва

 

Популярна в IT-індустрії подія “хакатон” тепер в Україні відбувається у сфері соціального бізнесу. Особливий хакатон із соціального підприємництва тривав 29-30 вересня у Львові в Центрі Шептицького і став одним із перших в Україні.

55 учасників з різних міст сформували 17 команд, щоб два дні поспіль разом із менторами працювати над розробкою своїх бізнес-ідей. Такий захід другий після Києва. Усього в рамках проекту “Соціальне підприємництво: досягнення соціальних змін за ініціативою „знизу”, фінансово підтриманого Європейською комісією, заплановано 4 хакатони.  Попереду ще 2 міста – Одеса та Запоріжжя. Львівський хакатон організували Український форум благодійників спільно з Інститутом лідерства та управління УКУ та громадською організацією SILab. Долучився до підтримки події і бізнес, зокрема METRO Cash & Сarry Ukraine, Coca-Cola Ukraine та Фонд родини Нечитайло.

Чим став особливий хакатон у Львові? Які проекти напрацювали учасники за два дні? Які враження від спільної роботи у менторів? Про це детальніше у публікації.

“Кожна дрібничка у процесі є дуже важливою і її не можна відкидати”, - зазначив у своїй мотиваційній розмові з учасниками на початку першого дня хакатону Віталій Кирилів, співзасновник дизайн-бюро Hochu rayu. Він заохотив присутніх не знеохочуватися, експериментувати, креативити, не боятися робити помилок і пройти шлях від “Я” через “хочу” і “не знаю” до “можу”: “У житті відбувається стільки ситуацій, що вам можуть поламати крила, якщо ви не будете мати внутрішнього “Я”. Коли ми з братом починали бізнес, то сильно „впали” і могли зламатися, не піти далі. Але тато завжди говорив нам: “Хлопці, якщо ви хочете, то зможете... Тепер наше бюро займається різними проектами, яких ми ніколи не робили раніше. Ми ніколи не знаємо, що створюємо. Ось це “не знаю” провокує нас вивчати, навчатися, об’єднувати навколо себе багатьох різних людей”.

Після коротких презентацій своїх ідей учасники хакатону об’єдналися в команди. Близько 55 людей з різних міст утворили 17 команд.

Можливістю та водночас викликом стала нагода працювати в одній команді незнайомим людям зі спільним прагненням вирішити соціальну проблему. Одна з таких команд об’єднала учасників зі Львова, Черкас, Тернополя та Луцька.

“На початку в нас було різне бачення. Зокрема, я хочу допомагати дітям з інвалідністю, учасниця з Луцька – дітям зі синдромом Дауна, учасниця зі Львова – старшим людям з деменцією, – розповідає Дмитро Федорчак з Тернополя. – Нам потрібно було скооперуватися і прийняти рішення. Це було складно, але готовність до компромісів та менторство допомогли. Як християнин я несу відповідальність за суспільство і хочу дбати про людей, які потребують. Тому для мене важливо займатися не лише благодійністю, але й допомагати людям заробляти. Ідея нашого проекту полягає в тому, щоб створити соціальну кав’ярню “Світи”, де можуть працювати люди з інвалідністю. Маючи різні мотиви, але одну ціль, ми об’єдналися, тому що це набагато ефективніше”.  

Упродовж двох днів допомагали учасникам у розробці проектів майбутніх підприємств 28 менторів – бізнес-консультантів з комунікації та маркетингу, фінансів, юридичних питань, бізнес-моделювання.

“За ці два дні я зрозумів, якою є соціальна робота. Вона виснажлива і водночас приносить задоволення, але не має мірила успіху, бо всім не допоможеш. Також є бізнес, де є просте мірило – прибуток. У соціальному підприємництві я побачив можливість поєднання підприємницького хисту із соціальною місією: ти заробляєш на себе, ти заробляєш для когось, – зауважив  член журі, один із менторів у сфері фінансового менеджменту Віталій Лесюк. – Мене приємно здивувало, наскільки якісно команди підійшли до того, щоб презентувати свої бізнес-ідеї. А завданням журі було обрати ті команди, які би надалі досягли успіху не на папері чи у віртуальному середовищі, а спромоглися реалізувати бізнес”.

За спостереженнями дослідника соціального підприємництва в Україні, члена журі Артема Корнецького, особливістю хакатону у Львові стало багато проектів на екологічну тематику: “Це тенденція львівська поки що. У Києві не було стільки екологічних проектів. Вони можуть доєднатися до інших ініціатив в Україні. Наприклад, “Інкубатор” може допомогти таким проектам стати реальністю”.

Команда одного з еко-проектів Zero Waste Hub cвоєю ініціативою прагне зменшити кількість продукування сміття і допомогти сортувати те, що залишилося. З цією метою авторки проекту планують створити хаб, який би поєднав три компоненти: освітній простір, Zero Waste крамницю та станцію сортування вторсировини.

“Ми зголосилися, бо хотіли пропрацювати свою ідею і зрозуміти, наскільки вона реалістична. На хакатоні ми спланували наступні кроки, подивилися, чого бракує. Це допомогло структурувати ідею, напрацювати контакти. Важливою також стала робота з менторами. Нам зрозуміло, чому важливо не використовувати одноразових речей. Але коли ззовні запитують “для чого?”, “чому люди мають доєднатися?”, розумієш, що потрібно зробити декілька кроків назад, аби поширювати цю ідею”, – зазначила Софія Сидоренко з команди Zero Waste Hub.

Другого дня ввечері відбувся фінальний пітчинг із презентаціями проектів соціальних підприємств. Журі обрало два проекти, що отримали “перепустку” на акселераційну програму. Ними стали “Кол-центр SIMKA” (працевлаштування маломобільних людей) та “Кляйн” (центр розвитку мовлення у дітей). У листопаді ці команди поїдуть до Києва, де розпочнуть більш активно та детально працювати над своїми бізнес-ідеями. І вже через чотири місяці роботи презентуватимуть напрацювання на міжнародній конференції, маючи шанс отримати інвесторську пропозицію для запуску свого соціального бізнесу.

Однією з менторів-„пушерів” команди “Кол-центр SIMKA” стала Аліна Бочарнікова, експертка із соціального підприємництва.

“Моє завдання полягало в тому, щоби допомогти їм не втратити соціальної складової в бізнесі і водночас не стати звичайним кол-центром. Тобто, важливо було знайти синергію між соціальною проблемою та інструментом її бізнес-вирішення. Коли ми аналізуємо проблеми людей з інвалідністю, то розуміємо, що ці люди ізольовані від суспільства. Тобто, їм не вистачає комунікації. Кол-центр дозволяє їм спілкуватися з іншими. У цьому є чесність вирішення соціальної проблеми: Ви сидите вдома і не можете поїхати на роботу - ось робота вдома; у Вас немає друзів і знайомих – ось спілкування і Ви є частиною спільноти. У такому кол-центрі вони не просто працюють разом, а стають колективом. SIMKA надає їм безкоштовну освіту, можливість організувати дозвілля разом. Це вже не просто кол-центр, а спільнота і можливість реалізувати себе в житті. Інклюзивний кол-центр – це для України нове”, – поділилася враженнями менторка.

Для соціального підприємництва важливо, щоб ідея масштабувалася. За словами Аліни, кол-центр можна розвинути від послуг до технічної співпраці, а його співробітники можуть працювати з дому на клієнта у Харкові, Києві чи Одесі.

“Вони вагалися з ідеєю, бо в Тернополі їм сказали, що це нікому не потрібно. І коли вони побачили, що ринок значно ширший, ніж Тернопіль, то зрозуміли, що ідея дуже хороша. Перший крок – кол-центр, другий – розвиток нових напрямків”, – зазначила Аліна.

Ідея соціального підприємництва покликана вирішити соціальну проблему. Ідейним натхненником та керівником проекту “Кол-центр SIMKA” став Тарас Хоміцький, що досвідчив проблему особисто.

“Люди з інвалідністю не мають іншого виходу, як погоджуватися на будь-які заробітки. Маючи таку ж проблему, я спробував працювати в кол-центрі віддалено, вдома. Це була можливість. У якийсь момент я вирішив, що потрібно розвиватися, створити щось своє, аби надавати роботу з гідною зарплатою таким самим, як я. За два дні тут ми багато чого зрозуміли: допомогли фінансисти, маркетологи, юристи. Показали нам з різних сторін те, чого ми раніше не бачили”, – розповів Тарас.

Соціальні підприємства виникають як можливість вирішення соціальної проблеми, яку не вирішили держава, бізнес чи неприбуткові організації. Таким чином, вони дають рішення і проблеми стають можливостями.

За словами Артема Корнецького, останні 2-3 роки в Україні існує сильний тренд розвитку соціального підприємництва. “Вагомим фактором є іноземні донори і фонди. Враховуючи їхню соціальну місію, їм вигідніше вкладати кошти у розвиток такого бізнесу. Також підвищився рівень знань людей про те, що таке соціальний бізнес: робити одночасно і підприємство, і організацію, що матиме соціальну цінність. Це перша серія хакатонів на тему соціального бізнесу в Україні. Це дуже круто, бо асоціація із хакатоном у світі – це IT-сфера, а тут – соціальний бізнес. І таких інноваційних підходів до освіти та розвитку в соціальному бізнесі стає все більше. У США і в багатьох інших країнах Європи бачення, що таке соціальний бізнес, вже сформоване. Там чітко видно стейкхолдерів, які щось роблять у цій сфері. Тобто, є конкретні асоціації, установи, які на всіх рівнях просувають цю тему серед донорів, бізнесу. Це нагадує замкнені еко-системи, які розвиваються. У нас така еко-система ще формується”.

На думку дослідника, окрім підтримки соціального підприємництва в Україні  від бізнесу та держави, найважливішою залишається потреба інформаційної підтримки. Адже це важлива тема, яку в Україні має розуміти якомога більше людей.

Адреса

Український Католицький Університет
вул. Козельницька, 2а, офіс 310
Львів 79026, Україна
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Телефон

+38 (032) 240-99-45 (#3627)
+38 (093) 20-60-310

Підписатись на розсилку