Фандрейзинг – це не про гроші, а про те, хто ви є як організація, чому вам довіряти і підтримувати вас, – американський фандрейзер Кен Філліпс

 

Кен Філліпс – американський фандрейзер, гостьовий викладач Інституту лідерства та управління УКУ, колишній директор з розвитку Міжнародної федерації товариств Червоного хреста, засновник Save the Children US та інших міжнародних організацій. З 1990-их років він почав консультувати НГО в Україні та бачив, як змінюється громадський сектор. Про фандрейзинг, лідерство та досвід Кена, читайте в інтерв’ю.

Ви працюєте в неприбутковому секторі понад 50 років. Які найважливіші зміни помітили за цей час?

– Я маю дві відповіді на це запитання: про те, які зміни я побачив у США, а які у Східній Європі включно з Україною. Найголовніше, це надзвичайне зростання рівня компетентності та професійності. Сьогодні я дивлюся на великі організації, які стали лідерами у своїй сфері. Вони кращі за багато бізнес–компаній. Їхній менеджмент бездоганний, вони мають віце-президентів зі стратегічного планування. Пам’ятаю, 40-50 років тому зі 100 найкращих НГО лише 5 мали стратегію власного розвитку, а зараз таких організацій 95. Бізнес має навчитися багатьом речам від НГО: мотивації, культурі, пристрасті в роботі. Водночас НГО повинні звернути увагу на менеджмент, фандрейзинг, роботу з фінансами, стратегування. У 1990–х і через 15 років після проголошення незалежності України більшість НГО були засновані іноземними країнами, фондами або донорами. Вони створили місце, де люди могли отримати професійну допомогу. Громадські активісти були професіоналами у просуванні програм, у фінансових звітах, у написанні відгуків, але вони були слабкими в стратегуванні, у пошуку та залученні коштів.

Коли ти береш гроші від іноземних донорів – це гроші іншої країни. Жертводавці кажуть: «ми хочемо рятувати дітей саме таким чином», або «ми хочемо зробити щось для довкілля, і ви маєте нам запропонувати план дій». НГО створювали план роботи, отримували гроші, але стратегію роботи пропонував донор.

Організації не думали про себе. У 1990-ті роки вони впроваджували якісні проекти, але не думали про подальшу перспективу розвитку організації. Саме тому частина донорів залишила Україну і почала допомагати Афганістану, Африці чи ще комусь, кому було гірше, аніж тут. Деякі українські і закордонні НГО зникли, тому що не мали стратегії розвитку і виживання без іноземних коштів.

Сьогодні неприбуткові організації мають створювати власну стратегію розвитку. Ми повинні думати про організацію робочого процесу, реалізацію нашого плану, пошук донорів. Чим більше донорів ми знайдемо і втримаємо тісні зв’язки з ними, тим більше донорів до нас прийде з нашої власної країни.

Я читав про децентралізацію в Україні і її впровадження. Тепер у містах, районах, селах є гроші, місцева влада може вирішувати, куди їх витратити: на ремонт доріг, на соціальні ініціативи, або віддати місцевій НГО, яка має професійне середовище і робить свою роботу якісно. У країні з’являються люди середнього достатку, які можуть стати доброчинцями, а НГО може знайти шлях, як заручитися їхньою підтримкою.  

 

Ви були віце–президентом з розвитку в організації «Врятуй дітей», розробили нову стратегію, у результаті якої прибутки подвоїлися. Розкажіть про це.

– Це стратегування усієї організації, а не тільки фандрейзингова кампанія. Попередня стратегія була побудована на зборі коштів від окремих осіб для допомоги одній конкретній дитині. Були свої ресурсні обмеження. Ми зрозуміли, що розвиток спільноти може бути набагато ефективнішим, тому змінили стратегію допомоги. Замість допомогти одній дитині, намагалися допомагати кожному. Перед нами постало питання: а що буде з братом чи сестрою тієї дитини, якій ми допомогли? Що робити з дорогою, якою має йти дитина до школи? Як бути з медициною для всіх, хто живе у регіоні? У новому підході ми говорили, що робимо все необхідне для дітей, які живуть у середовищі. Окрема дитина виступала представником для донора, але фінансування розподілялося на сім’ю, інфраструктуру, розбудову спільноти.

Раніше ми говорили, що донор може врятувати конкретну дитину, а разом із нею увесь світ. Тепер ми говоримо, що можна врятувати дитину завдяки кращій програмі підтримки, що допомагає кожному в спільноті. І рятувати світ у такий спосіб, принаймні одне селище за один раз. Донор відповідає: «Це цікаво, навіть краще, ніж я думав». Такими були великі зміни у стратегуванні, які ми та інші організації використовуємо і сьогодні.

 

 

Фінансування від донорів – це лише один зі способів знайти кошти для організації.  А як щодо краудфандингу?

– Це досить успішний спосіб збору коштів. Я знаю приклади організацій, які так працюють. Вони задоволені своїми досягненнями. Особливо популярний цей спосіб збору коштів для нових, маловідомих НГО, яким не вистачає зв’язків та досвіду у фандрейзингу. Напрацювання контактів є дуже важливою частиною роботи кожної організації. Навіть невеличка, маловідома НГО може знайти фінансування і зібрати необхідні кошти, якщо має мережу зв’язків і правильних людей.

 

Україна і США мають різні основи розвитку громадських організацій. Яким чином досвід однієї країни може бути корисним для іншої?

– Коли ВІЛ почав бути глобальною проблемою, стало не важливо, звідки прибув лікар. Ви потребуєте спеціаліста, який розуміє і знає, як лікувати хворобу, як запобігти зараженню. Фандрейзинг і стратегічний розвиток НГО подібний до науки про медицину – це всеохопний підхід.

Наприклад, Ви маєте любити ваших донорів, це стосується усіх країн. Якщо Ви отримали гроші, а потім сказали, що донори Вам більше не потрібні, то вони ніколи не повернуться. Це факт. Донорам також важливі результати роботи. Важливо показати, чого досягла організація після завершення роботи, що змінилося у чиємусь житті або в навколишньому середовищі.

Фандрейзинг – це не про гроші, а про те, хто ви є як організація, чому вам довіряти і підтримати вас. За 20 років праці у США я можу сказати, що ви почали ту саму історію, що й ми. У вас є власна історія корпоративного фандрейзингу, історія місцевої підтримки, – багато історій, які так схожі на наші.

 

Що означає «лідерство у фандрейзингу» для Вас?

– Це складне і багатовимірне питання. Фандрейзер – це представник НГО перед донором. Він має йти до донора, сказати, що вся робота організації бездоганна. Що станеться, якщо ваш фінансовий відділ не вміє робити якісні фінансові звіти? Ви не досягнете успіху. Тому фандрейзер мусить сказати виконавчому директору про цю проблему, має скерувати фінансовий відділ, аби покращити їхню роботу. У цьому випадку лідерство – це вміння робити зміни. І фандрейзер повинен бачити, які зміни потрібні всередині організації.

Лідерство – це вміння змінювати ставлення до роботи. Інколи НГО мають відмовитись від певних умов і способів кооперації. Наприклад, «Червоний Хрест» заявив, що вони в жодному разі не візьмуть гроші від компаній, які виробляють тютюнові, алкогольні вироби чи зброю. Це очевидно: ви не можете брати кошти від тих, хто тим чи іншим чином вбиває людей, якщо рятуєте життя. Кожна організація повинна мати свій перелік компаній, від яких вони в жодному разі не візьмуть грошей.

 

Чи існує потреба у створенні фандрейзингової стратегії для всього неприбуткового сектору, чи можливо це?

– Звісно, це можливо. Найголовніше, що роблять НГО – це надання різних послуг для людей з метою покращення якості освіти, контролю державних органів влади тощо. Їхні дії відіграють важливу роль у побудові громадянського суспільства. Нещодавно одне міжнародне дослідження показало, що люди повинні мати постійний прибуток, аби бути щасливими: для купівлі якісної їжі, утримання житла, освіти, розваг тощо. У підсумках дослідження йшлося про те, що багато грошей не гарантує більше щастя. Інші дослідження показують, що в бідних країнах люди щасливіші набагато частіше. Коли під час іншого дослідження у заможних людей запитали, що їх робить щасливими, вони переважно відповідали про гроші. Завдання НГО – зробити так, щоб багатії були людяними і допомагали іншим. Допомагаючи іншим, ви можете стати щасливим, а НГО знаходять та реалізовують мрії людей і бажання. Волонтерство і донорство дозволяють Вам почуватися краще.

 

Розмовляла Людмила Левченюк

Адреса

Український Католицький Університет
вул. Козельницька, 2а, офіс 310
Львів 79026, Україна
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Телефон

+38 (032) 240-99-45 (#3627)
+38 (093) 20-60-310

Підписатись на розсилку