На карнавалі містифікацій

Напевно, ви зі мною погодитеся, що за останні 5 років світ разюче змінився. Чимало людей при цьому залишаються спокійними: як-не-як, уряди функціонують, зарплати виплачуються, вода із кранів тече. Все наче, як колись, тільки трошки бурхливіше в політиці.

Проте на мапі цінностей – зміни разючі. Національні егоїзми впевнено заступають взаємовигідну співпрацю. Поріг до застосування насильства невпинно зменшується. Суспільства – навіть такі досвідчені, як американське, – стають нечутливими до відвертої брехні своїх очільників. «Радіоактивні» викиди фейків щораз більше заражають той простір, у якому мала б діяти правдива вільна преса. Карнавал містифікацій стає найефективнішим шляхом до успіху в політиці, тоді як висока гідна політика стає схожою на розгубленого інтелігента, якого обматюкав цинічний хам.

Цей перелік проблем можна було б продовжувати, але вже й так зрозуміло, що, кажучи словами Митрополита Андрея Шептицького, відбувається змішування «правди і неправди, добра і зла, світла й темряви, культу Бога і культу демона та закону Божого і закону бандитів». І він же назвав таку ситуацію «божевіллям» і «найбільшим нещастям».

Чи можна ті самі наслідки описати прагматичною мовою? Так: втрачається здатність приймати правильні рішення. А від цього наростатиме лавина загрозливих збоїв. Голландський референдум щодо України, Брекзіт, «Північний потік – 2» – це лише перші-ліпші ілюстрації таких збоїв. Далі буде ще гірше, адже суспільна фрустрація лише посилюватиметься.

Кожен із вас знає, що відбувається в метеорології, коли фронт високого тиску зіштовхується із фронтом тиску низького: природний ландшафт потрапляє у вир погодних катаклізмів. Те саме маємо і при зіткненні різних ціннісних платформ – високого духу і низького шулерства. Природні культурні відмінності потрапляють у вир політичних турбулентностей. Починаються культурні війни – які легко переходять у війни справжні.

Самі по собі культурні відмінності та розмаїття творчих стратегій – це багатство людської цивілізації і потужний драйвер її розвитку. Натомість болісні ціннісні розлами та культурні війни – це воронки, які поглинають суспільну енергію. Я не знаю, чи їх можна уникнути взагалі, але те, що з них треба чим швидше вибиратися, – для мене очевидно.

Проте ледь не за кожним культурним розламом можна побачити політичну містифікацію. Так, в очах європейських антимодерністів захисником традиційних цінностей стає Путін, хоча в самій Росії традиційні «духовні скрєпи» дуже жалібно риплять. Світ говорить про піднесення націоналізму, хоча насправді ідейний націоналізм перебуває у глибокій кризі, поступившись місцем маніпулятивному популізмові. Політтехнологічна доцільність і ситуативна вигідність на наших очах убивають мудру політичну стратегію, яка давніше творила великі цивілізації та великих державних мужів. А в час виборів  доцільніше стало руйнувати виборчі кампанії суперників ніж удосконалювати свої програми.

Чи є хоч якийсь вихід із цієї погибельної воронки? Є, і подібні ситуації були в історії людства вже не раз. А вихід завжди один і той самий, хоч його можна описати різною мовою: вернутися до ціннісної основи людської цивілізації. Цей висновок справедливий навіть з урахуванням того, що глобалізація та ефект прискорення суспільного часу створюють нові обставини, яких не було раніше.

Тому я би закликав вас не лише до інтелектуального тренування під час аналізу культурних розламів, а й до усвідомлення їхніх ціннісних підстав. Лише відкоригувавши цінності можна зняти напругу цивілізаційних конфліктів.

Отже, якщо ми стрімко летимо майже вертикальною гілкою експоненти, то пам’ятаймо Ісусове: «Хто витримає до кінця, той спасеться» (Мт. 10, 12). Тут цінності – рятівний гак, за який можна вчепитися.

Якщо глобальні зміни означають переключення світового «мозку» з логіко-раціональної півкулі на образно-емоційне, то й тут наше завдання – наповнити наші óбрази сенсами, а не приколом.

А якщо все простіше, й правда у тому, що світ, як завжди, об’єднаються лише довкола великих ідей, за якими стоять великі цінності, то й тут наша ціннісна місія очевидна. Бо дрібненькі ідеї та дріб’язкові інтереси можуть об’єднати лише сусідок на лавці у подвір’ї.

Свою відповідальність ми всі можемо знайти в тих прекрасних словах, що їх озвучив патріарх Йосиф Сліпий в час отримання ним кардинальської шапки: «Я буду таким кардиналом, яким ви будете народом. Як ви будете великим народом, я буду великим кардиналом. Але якщо ви будете малим народом, мені буде важко здійснити великі діла».

Це правда. Перезавантажити державне життя не вдасться, доки суспільство  не перезавантажить себе. Духовно. Адже демократія має одну фатальну слабинку: вона легко приводить до влади своїх могильників. Бо демократія часто стає брудною – ви ж знаєте, що бруд завжди спливає угору. А тоді голос беруть ті, що буцімто хочуть її «очистити».

Якщо нинішні інституції, які відповідальні за цінності, дискредитували себе, то оновлюймо їх, вливаймо в них нову силу. Сьогодні не час творити нові гілки на дереві світових ціннісних систем – сьогодні настала пора, щоб на кожній із цих гілок з’явилися свої плоди духу.

І лише ваше покоління може вирішити, як це зробити. Я не знаю, що може стати точкою кристалізації вашого дещо завислого суспільного потенціалу. Напевно, поява такої точки – це дар Святого Духа, який треба іще вимолити. Але найменше, що ви можете зробити, – це усвідомити ціннісну кризу у світі та в Україні як проблему, яку можна і треба вирішити.

Я належу до покоління, яке не знає, що таке Instagram, бо звикло лише до «сто грам». Тому скористайтеся тими новими технологічними інструментами, які підвладні лише вам: робіть SWOT-аналіз своїх можливостей, запроваджуйте електронну демократію, творіть круті комп’ютерні програми ціннісного перезавантаження суспільства – робіть що завгодно, але преображайте себе і творіть!

І при цьому пам’ятайте, що в житті стародавніх євреїв був один вирішальний момент: поміж виходом із Єгипту і входженням у «землю обіцяну» було сходження Мойсея на Синай і отримання ним скрижалів із заповідями Божими. Народ не міг увійти в «землю обіцяну», поки не змінив принципів свого життя, тобто доки не записав у своєму серці Закон Божий.

Звідси висновок: наші політичні «американські гірки» триватимуть доти, доки політична когорта України не усвідомить значення цінностей. Точніше, доки не лише декларуватиме їх, а й житиме у відповідності з ними.

Ви можете зігнорувати це правило, але тоді не дивуйтеся, що ваші перемоги врешті-решт виявляться пірровими. І ви, навпаки, можете записати цінності на своєму життєвому прапорі – й тоді почуєте одвічний голос, що його свого часу почув імператор Костянтин: «Цим знаком переможеш».

 На завершення дозвольте мені одну ремарку щодо цього «домашнього завдання» – і даруйте, якщо вона прозвучить докором.

З власного досвіду знаю, що молодість – це хвороба, яка дуже швидко минає. А тоді настає час, коли на плечі лягає тверда рука Відповідальності. Успіх цьогорічних виборчих «голограм» став можливий також і тому, що хоч у країні і є носії нових цінностей, альтернативною ціннісною платформою вони не стали. Відповідно не було на чому вирости успішній політичній альтернативі.

А це значить, що ви, друзі, дуже припізнилися. Вас так довго називали «молоддю», що ви й не помітили, як ваша юність минула. Даруйте за банальне порівняння, але у віці більшості з вас Олександр Македонський завоював уже пів світу, до того ж і встиг померти.

За кожним із вас уже є історія успіху, яка, звичайно ж, має суспільно важливе значення. Проте вам таки треба вийти зі своїх комфортних професійних «бульбашок». Ще на першій нашій зустрічі я казав вам, що якщо ви цього не зробите, політики, які не матимуть ваших цінностей, зроблять ваше життя нестерпним.

Тому темами вашого найпершого «домашнього завдання» є «ціннісне перезавантаження» і «громадянська відповідальність». Це не означає, що ви неминуче маєте зайнятися політичною діяльністю. Але ви як громадяни цієї країни маєте не допустити, щоб негідна політика спотворила вам життя.

Доповідь в рамках молодіжного круглого столу «Ціннісні розлами у суспільствах: Що стоїть за культурними війнами сьогодення?», за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Мирослав Маринович

Патріарший Дім, 16 травня 2019 року

Адреса

Український Католицький Університет
вул. Козельницька, 2а, офіс 310
Львів 79026, Україна
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Телефон

+38 (032) 240-99-45 (#3627)
+38 (093) 20-60-310

Підписатись на розсилку