Запрошуємо молодих людей віком від 18-ти років на літню школу «Цілісне лідерство задля майбутнього демократії в Україні». Школа буде відбуватися з 30 червня по 7 липня 2019 року.

Це 8 днів насиченої роботи з відомими українськими викладачами, громадськими діячами, які допоможуть зануритись у дискурс про цінності та цілісність, окреслити розуміння цілісного лідера, відшукати алгоритм руху до формування цілісності. Організатори школи – Кафедра філософії та Інститут лідерства та управління УКУ.

У рамках школи ми будемо говорити про взаємозв’язок між внутрішнім та зовнішнім світом людини, про цілісність особистості  як джерело впливу на інших. Тож запрошуємо до  спільного процесу міркування про цілісне лідерство, а також до філософського осмислення природи впливу однієї людина на іншу.  

Літня школа – це:

  • 30 академічних годин (6 основних тем - 3 кредити);
  • 9 викладачів;
  • робота в групах, дискусії;
  • семінари-обговорення книги.

 

Умови участі:

Заповнити реєстраційну форму до 15 травня 2019 року.

У реєстраційній формі Ви маєте написати есе на тему: «Якого лідерства потребує Україна».

 

Участь у школі безкоштовна. Організатори забезпечують проживання та харчування. Проїзд до місця локації учасники Літньої школи оплачують самостійно.

Проект реалізовується за підтримки фондів Конрада Аденауера та Чарльза Стюарта Мотта. 

Сайт Школи: https://ucusummerschool2019.wixsite.com/leadership

За детальнішою інформацією звертайтесь: Соломія Максимович, e-mail.: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., моб.: 093 2060310.

 

Tagged under

У четвер, 4 квітня, Інститут лідерства та управління УКУ запрошує всіх охочих на День відкритих дверей Магістерської програми з управління неприбутковими організаціями в Києві. 

Якщо Ви прагнете професійно зростати, щоб розвивати свою громадську організацію чи напрямок у громадському секторі, або ж плануєте втілити соціальну ідею, то Вам варто дізнатися більше про нашу магістерку.

У програмі:
18.30–19.00 год. – знайомство у форматі кафе-семінару з випускниками та студентами програми;
19.00–20.00 год. – лекція о. А. Зелінського «Моральний вибір лідера»;
20.00–20.15 год. – презентація програми;
20.15–21.00 – неформальне спілкування за кавою.

Реєстрація за посиланням:

https://docs.google.com/forms/d/1CIJyT7ZqATcfByl-s_Vop06pxQnKjqIAYNMWzVMPCR0/viewform?edit_requested=true&fbclid=IwAR0SHQ7ejb8I-A3l2suz955oqSRZ1cUk2Ciyrb87RSgFQhi6Hllk2z0WPFw.

Андрій Зелінський (Andriy Zelinskyy) – священик УГКЦ, член чернечого згромадження «Товариство Ісуса», заступник керівника Департаменту військового капеланства в Українській греко-католицькій церкві; раніше – військовий капелан 36-ої окремої бригади Морської піхоти ВМС ЗСУ. Автор книг про духовність у часі війни «Соняхи», «На ріках вавилонських». Філософську освіту здобував у St. Basil College, Стамфорд, США; богословську – у Pontificia Universita Gregoriana, Рим, Італія; політологічну – у Національному університеті «Києво-Могилянська Академія», Київ. Основні сфери наукових інтересів та напрямки пасторальної діяльності: християнська духовність у контексті сучасної культури, ідеологія національної безпеки та задоволення духовних потреб військовослужбовців. З червня 2014 р. бере активну участь у забезпеченні духовною підтримкою українських військових у зоні АТО.

Чекаємо Вас у Київському центрі УКУ за адресою: вул. Мазепи, 10а. Початок о 18.30.

Tagged under

 

Кен Філліпс – американський фандрейзер, гостьовий викладач Інституту лідерства та управління УКУ, колишній директор з розвитку Міжнародної федерації товариств Червоного хреста, засновник Save the Children US та інших міжнародних організацій. З 1990-их років він почав консультувати НГО в Україні та бачив, як змінюється громадський сектор. Про фандрейзинг, лідерство та досвід Кена, читайте в інтерв’ю.

Ви працюєте в неприбутковому секторі понад 50 років. Які найважливіші зміни помітили за цей час?

– Я маю дві відповіді на це запитання: про те, які зміни я побачив у США, а які у Східній Європі включно з Україною. Найголовніше, це надзвичайне зростання рівня компетентності та професійності. Сьогодні я дивлюся на великі організації, які стали лідерами у своїй сфері. Вони кращі за багато бізнес–компаній. Їхній менеджмент бездоганний, вони мають віце-президентів зі стратегічного планування. Пам’ятаю, 40-50 років тому зі 100 найкращих НГО лише 5 мали стратегію власного розвитку, а зараз таких організацій 95. Бізнес має навчитися багатьом речам від НГО: мотивації, культурі, пристрасті в роботі. Водночас НГО повинні звернути увагу на менеджмент, фандрейзинг, роботу з фінансами, стратегування. У 1990–х і через 15 років після проголошення незалежності України більшість НГО були засновані іноземними країнами, фондами або донорами. Вони створили місце, де люди могли отримати професійну допомогу. Громадські активісти були професіоналами у просуванні програм, у фінансових звітах, у написанні відгуків, але вони були слабкими в стратегуванні, у пошуку та залученні коштів.

Коли ти береш гроші від іноземних донорів – це гроші іншої країни. Жертводавці кажуть: «ми хочемо рятувати дітей саме таким чином», або «ми хочемо зробити щось для довкілля, і ви маєте нам запропонувати план дій». НГО створювали план роботи, отримували гроші, але стратегію роботи пропонував донор.

Організації не думали про себе. У 1990-ті роки вони впроваджували якісні проекти, але не думали про подальшу перспективу розвитку організації. Саме тому частина донорів залишила Україну і почала допомагати Афганістану, Африці чи ще комусь, кому було гірше, аніж тут. Деякі українські і закордонні НГО зникли, тому що не мали стратегії розвитку і виживання без іноземних коштів.

Сьогодні неприбуткові організації мають створювати власну стратегію розвитку. Ми повинні думати про організацію робочого процесу, реалізацію нашого плану, пошук донорів. Чим більше донорів ми знайдемо і втримаємо тісні зв’язки з ними, тим більше донорів до нас прийде з нашої власної країни.

Я читав про децентралізацію в Україні і її впровадження. Тепер у містах, районах, селах є гроші, місцева влада може вирішувати, куди їх витратити: на ремонт доріг, на соціальні ініціативи, або віддати місцевій НГО, яка має професійне середовище і робить свою роботу якісно. У країні з’являються люди середнього достатку, які можуть стати доброчинцями, а НГО може знайти шлях, як заручитися їхньою підтримкою.  

 

Ви були віце–президентом з розвитку в організації «Врятуй дітей», розробили нову стратегію, у результаті якої прибутки подвоїлися. Розкажіть про це.

– Це стратегування усієї організації, а не тільки фандрейзингова кампанія. Попередня стратегія була побудована на зборі коштів від окремих осіб для допомоги одній конкретній дитині. Були свої ресурсні обмеження. Ми зрозуміли, що розвиток спільноти може бути набагато ефективнішим, тому змінили стратегію допомоги. Замість допомогти одній дитині, намагалися допомагати кожному. Перед нами постало питання: а що буде з братом чи сестрою тієї дитини, якій ми допомогли? Що робити з дорогою, якою має йти дитина до школи? Як бути з медициною для всіх, хто живе у регіоні? У новому підході ми говорили, що робимо все необхідне для дітей, які живуть у середовищі. Окрема дитина виступала представником для донора, але фінансування розподілялося на сім’ю, інфраструктуру, розбудову спільноти.

Раніше ми говорили, що донор може врятувати конкретну дитину, а разом із нею увесь світ. Тепер ми говоримо, що можна врятувати дитину завдяки кращій програмі підтримки, що допомагає кожному в спільноті. І рятувати світ у такий спосіб, принаймні одне селище за один раз. Донор відповідає: «Це цікаво, навіть краще, ніж я думав». Такими були великі зміни у стратегуванні, які ми та інші організації використовуємо і сьогодні.

 

 

Фінансування від донорів – це лише один зі способів знайти кошти для організації.  А як щодо краудфандингу?

– Це досить успішний спосіб збору коштів. Я знаю приклади організацій, які так працюють. Вони задоволені своїми досягненнями. Особливо популярний цей спосіб збору коштів для нових, маловідомих НГО, яким не вистачає зв’язків та досвіду у фандрейзингу. Напрацювання контактів є дуже важливою частиною роботи кожної організації. Навіть невеличка, маловідома НГО може знайти фінансування і зібрати необхідні кошти, якщо має мережу зв’язків і правильних людей.

 

Україна і США мають різні основи розвитку громадських організацій. Яким чином досвід однієї країни може бути корисним для іншої?

– Коли ВІЛ почав бути глобальною проблемою, стало не важливо, звідки прибув лікар. Ви потребуєте спеціаліста, який розуміє і знає, як лікувати хворобу, як запобігти зараженню. Фандрейзинг і стратегічний розвиток НГО подібний до науки про медицину – це всеохопний підхід.

Наприклад, Ви маєте любити ваших донорів, це стосується усіх країн. Якщо Ви отримали гроші, а потім сказали, що донори Вам більше не потрібні, то вони ніколи не повернуться. Це факт. Донорам також важливі результати роботи. Важливо показати, чого досягла організація після завершення роботи, що змінилося у чиємусь житті або в навколишньому середовищі.

Фандрейзинг – це не про гроші, а про те, хто ви є як організація, чому вам довіряти і підтримати вас. За 20 років праці у США я можу сказати, що ви почали ту саму історію, що й ми. У вас є власна історія корпоративного фандрейзингу, історія місцевої підтримки, – багато історій, які так схожі на наші.

 

Що означає «лідерство у фандрейзингу» для Вас?

– Це складне і багатовимірне питання. Фандрейзер – це представник НГО перед донором. Він має йти до донора, сказати, що вся робота організації бездоганна. Що станеться, якщо ваш фінансовий відділ не вміє робити якісні фінансові звіти? Ви не досягнете успіху. Тому фандрейзер мусить сказати виконавчому директору про цю проблему, має скерувати фінансовий відділ, аби покращити їхню роботу. У цьому випадку лідерство – це вміння робити зміни. І фандрейзер повинен бачити, які зміни потрібні всередині організації.

Лідерство – це вміння змінювати ставлення до роботи. Інколи НГО мають відмовитись від певних умов і способів кооперації. Наприклад, «Червоний Хрест» заявив, що вони в жодному разі не візьмуть гроші від компаній, які виробляють тютюнові, алкогольні вироби чи зброю. Це очевидно: ви не можете брати кошти від тих, хто тим чи іншим чином вбиває людей, якщо рятуєте життя. Кожна організація повинна мати свій перелік компаній, від яких вони в жодному разі не візьмуть грошей.

 

Чи існує потреба у створенні фандрейзингової стратегії для всього неприбуткового сектору, чи можливо це?

– Звісно, це можливо. Найголовніше, що роблять НГО – це надання різних послуг для людей з метою покращення якості освіти, контролю державних органів влади тощо. Їхні дії відіграють важливу роль у побудові громадянського суспільства. Нещодавно одне міжнародне дослідження показало, що люди повинні мати постійний прибуток, аби бути щасливими: для купівлі якісної їжі, утримання житла, освіти, розваг тощо. У підсумках дослідження йшлося про те, що багато грошей не гарантує більше щастя. Інші дослідження показують, що в бідних країнах люди щасливіші набагато частіше. Коли під час іншого дослідження у заможних людей запитали, що їх робить щасливими, вони переважно відповідали про гроші. Завдання НГО – зробити так, щоб багатії були людяними і допомагали іншим. Допомагаючи іншим, ви можете стати щасливим, а НГО знаходять та реалізовують мрії людей і бажання. Волонтерство і донорство дозволяють Вам почуватися краще.

 

Розмовляла Людмила Левченюк

Tagged under

 

Інститут лідерства та управління УКУ відкриває вакансії методиста Магістерської програми з управління неприбутковими організаціями та менеджера з адміністративної діяльності. 

 

Методист магістерської програми «Управління неприбутковими організаціями»

Освіта: вища в сфері управління або суміжних сферах.

Графік роботи: з 9:00 до 18:00 год.
Зайнятість: повна

Стаж роботи: від 3-ох років.

 Досвід роботи:

  • досвід роботи в сфері вищої освіти не менше 2-х років;
  • практичний досвід праці/волонтерства в громадському секторі;
  • володіння англійською мовою на рівні не нижче В2;
  • впевнений користувач ПК (знання програм MS Office Word); а також Google (Gmail, Google Drive та ін.) – високий рівень, Moodle – середній рівень володіння.

Основні обов’язки:

  • забезпечує провадження документації освітньої програми (навчальні плани роботи, силабуси навчальних дисциплін тощо);
  • розробляє документацію, необхідну для організації сесій (списки студентів, списки викладачів, інформаційні карти іспитів, переліки предметів відповідно до навчального плану тощо);
  • веде реєстрацію здачі іспитів і заліків у період екзаменаційної сесії;
  • контролює оформлення навчальної документації (атестаційних, екзаменаційних і залікових відомостей (листів) і заповнення журналів навчальних груп викладачами;
  • реєструє вхідне і вихідне листування, провадить ділову документацію;
  • забезпечує виділення аудиторій для проведення навчальних занять;
  • координує необхідне переміщення студентів і викладачів;
  • організовує та координує проведення навчальної практики студентів;
  • контролює своєчасність виконання студентами завдань і доручень;
  • координує CMS платформу УНО (існуючі та нові курси).

Особисті якості:

  • зорієнтованість на результат;
  • аналітичні та дослідницькі компетенції;
  • високі комунікативні навички;
  • вміння шукати розв’язки комплексних проблем;
  • відповідальність, та самоорганізація;
  • ініціативність, проактивність;
  • емоційна зрілість;
  • підпорядкованість поведінки і міжособистісних комунікацій нормам християнської традиції.

Резюме надсилати окремим файлом до 10 березня 2019 року на адресу: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., Тетяна Процик.

 

Менеджер з адміністративної діяльності

Освіта: вища у сфері управління або в суміжних сферах.

Графік роботи: з 9:00 до 18:00 год.
Зайнятість: повна

Стаж роботи: від 1 року.

 

Бажані навички та знання:

  • основ менеджменту та адміністрування;
  • основних принципів управління проектами;
  • основ діловодства;
  • вміти планувати та оцінювати свою діяльність;
  • вміти професійно здійснювати усні та письмові комунікації;
  • впевнений користувач ПК (знання програм MS Office Word); а також Google (Gmail, Google Drive та ін.) – високий рівень.

 

Основні обов’язки:

  • забезпечує роботу офісу (офісної техніки, адміністративних документів, кавової шафки, порядку в офісі);
  • відповідає на запити та звернення і переадресовує відповідним працівникам;
  • здійснює облік продажу брендової продукції;
  • організовує резервування аудиторій для потреб ІЛУ;
  • формує та підписує накази ІЛУ (про відрядження, початок проектів та програм, організацію подій, списання матеріальних цінностей тощо);
  • укладає договори та акти виконаних робіт із контрагентами ІЛУ та подає їх на підпис;
  • забезпечує співпрацю з канцелярією УКУ;
  • веде протоколи зустрічей команди ІЛУ, дорадчої ради ІЛУ;
  • оновлює номенклатуру справ ІЛУ раз на рік;
  • оновлює базу даних ІЛУ 1 раз в рік, доповнює 1 раз в квартал;
  • координує використання фонду ІЛУ в бібліотеці УКУ.

 

Особисті якості:

  • організаційні здібності, зорієнтованість на результат;
  • організованість та обов’язковість у роботі;
  • вміння працювати в команді;
  • комунікативні навички;
  • відповідальність, ініціативність, ретельність;
  • підпорядкованість поведінки і міжособистісних комунікацій нормам християнської традиції.

Резюме надсилати окремим файлом до 10 березня 2019 року на адресу: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., Тетяна Процик.

 

Tagged under

 

У січні Інститут лідерства та управління УКУ визначив переможців конкурсу малих грантів для спільноти випускників ІЛУ. Проведення конкурсу стало можливим за фінансової підтримки американської фундації Charles Stewart Mott Foundation. Усі ініціативи спрямовані на посилення активності громадян у творенні змін на місцевому рівні. Особливістю цьогорічного конкурсу проектів стало те, що вони реалізовуються у партнерстві між випускниками. Таким чином, ІЛУ прагне сприяти розвитку та зміцненню співпраці між ними. Адже бути випускником ІЛУ означає бути частиною великої спільноти, яка своїми справами, проектами, ініціативами розбудовує свої громади та об’єднує людей. 

ІЛУ підтримує своїх випускників навіть після завершення навчальних програм. Зокрема, для втілення проектів у місцевих громадах команди отримують менторську підтримку. 

За словами Оксани Магури, керівниці Програми малих грантів, відбір проектів проводила незалежна експертна комісія. «Тішить те, що наші випускники продовжують взаємодіяти після завершення навчання та разом творять зміни через реалізацію важливих актуальних проектів», — розповідає Оксана Магура.

Із 60 проектних ідей було підтримано 11 проектів на суму від 83 тис. грн до 120 тис. грн.

Ми поговорили з керівниками кількох проектів-переможців конкурсу та дізналися, чим особливий та важливий кожен проект.

За словами Наталі Піпи, випускниці програми «Управління неприбутковими організаціями» 2015 року та представниці львівської ГО «Кращий Сихів», своїм проектом «Твори зелений Сихів» команда хоче довести, що мешканці Сихівського району (одного з районів Львова) самі можуть впливати та змінювати навколишнє середовище, а також своїми діями надихнути на це інші райони та міста.

«Ми намагаємось зробити місцеву громаду більш обізнаною в темах екології та захисту природи. Вже провели конкурс на тему «Як я дбаю про планету» серед усіх сихівських шкіл, а також інших шкіл міста. Діти, які стали переможцями цього конкурсу (20 осіб), були учасниками природничої школи «Від пташки до комашки». Її ідея полягала в тому, щоб вчити природу не з книжок, а безпосередньо у середовищі. Ми хотіли зробити це навчання цікавим та інтерактивним. У цей час  їхні батьки були учасниками створення екостежки в сихівському лісі. Вже є деякі результати проекту, а 20 квітня в межах міської толоки будемо встановлювати екостенди. 19 травня в нас буде велике екосвято, еколекторій, ярмарка, майстер-класи, ігри та урочисте відкриття екостежки», — розповідає Наталя Піпа.

Серед партнерів цього проекту Васильченко Галина (випускниця програми Good Governance 2014 року, представниця ГО «Інститут міжнародних економічних досліджень», м. Львів), Єлизавета Колеснікова (випускниця Магістерської програми  УНО 2018 року, представниця ГО «Промінь змін», м. Львів) та Іванка Гаврилко (випускниця програми Good Governance 2015 року, представниця ГО «Українська Академія Лідерства», м. Київ). «З деякими з наших партнерів ми вже мали спільні проекти, із деким — це перший досвід. Оскільки ми знали, що це випускники ІЛУ, одразу ж був вищий рівень довіри один до одного, швидший зв'язок. Це дало кращі результати в роботі. Хочемо розвивати таку співпрацю, щоби бути не просто партнерами, а єдиною командою. Цей проект — перша спроба, щоб надалі розуміти, як краще та ефективніше співдіяти», — говорить Наталя Піпа.

Проект «Громадський простір “Хата-читальня” двигун розвитку села Деревні» має три вектори розвитку. По-перше, фізичне розширення громадського простору у старій, відреставрованій сільській хаті. По-друге, наповнення простору змістовними активностями для людей різного віку: проведення толок, майстер-класів, гуртків, тематичних зустрічей, кінопокази, видання місцевої газети. По-третє, облаштувати соціальне підприємство швейний цех, де могли б працевлаштуватися особи, які перебувають у складних життєвих обставинах.

За словами Богдана Зеленого, керівника проекту, представника ГО «Михайлівське товариство» (Жовківський р-н, Львівська обл.) та випускника програми  Good Governance 2015 року, вже триває облаштування громадського простору на базі «Хати-читальні», налагоджується робота швейного цеху, а завершити проект мають до 31 травня. «Особливість нашого громадського простору в тому, що він базується на базі старої хати, так само, як колись були читальні товариства «Просвіти». Вони стали певним символом і були осередком відродження українського духу в Галичині. Тож ми хочемо відродити таку традицію», розповідає Богдан Зелений.

Серед партнерів проектів Станіслав Клосовський (випускник Магістерської програми УНО 2018 року, представник ГО «Простір вільних ініціатив», м. Золочів, Львівська обл.) та Ірина Куропась (випускниця програми Good Governance 2014 року, представниця ГО «Агенція місцевого економічного розвитку», м. Яворів, Львівська обл.). Це однодумці та друзі керівника проекту. «Зі Станіславом ми познайомились досить давно, а ідея облаштування цього простору ним навіяна, бо подібну діяльність він впроваджує в своєму селі. Це ми від нього надихнулись, тож  надалі підтримуємо зв’язок, обмінюємося досвідом, радимося. З Іриною ми були учасниками програми Good Governance, відтоді теж підтримуємо зв’язок, вона займається питаннями розвитку громад. У межах цього проекту я б хотів долучити своїх колег до розвитку нашої громади і допомогти з розвитком їхніх громад. Ще один напрям нашого проекту налагодження співпраці з іншими громадами та проведення стратегічної сесії за участі активістів наших сіл, представників Жовківського району, громади з Волинської області, щоб ми напрацювали напрямки діяльності  і конкретні заходи для співпраці між громадами», розповідає Богдан Зелений.

Головна мета проекту «Два кроки назустріч світу» полягає в тому, щоби більше людей дізналося про цінність спільноти осіб із розумовою неповносправністю, а також залучити волонтерів до діяльності та заходів організації «Лярш-Ковчег». За словами керівника проекту Олега Чихарівського, представника спільноти «Лярш-Ковчег» та випускника Магістерської програми УНО 2013 року, ця ініціатива покликана нагадати людям, що у світі існують не тільки матеріальні цінності.

Проект реалізовують через ярмарки, виставки творчих робіт, картин людей із розумовим неповносправностями, через майстер-класи, презентації, під час яких відвідувачі знайомляться та відкривають для себе спільноту «друзів».

Партнером проекту є Оксана Захаревич, випускниця Магістерської програми УНО 2017 року, представниця ГО «Лярш-Тернопіль» (м. Тернопіль). «З нашим парнерами ми співпрацювали ще до початку проекту. Ми ділимося досвідом, обговорюємо спільні проблеми та намагаємося вішкутати шляхи їх вирішення. Ми вже проводили спільні заходи, але продовжуємо працювати над майбутніми ініціативами», розповідає керівник проекту Олег Чихарівський.

Усі команди вже почали працювати над реалізацією проектів. На думку Дарії Данильченко, менторки проектів «Два кроки назустріч світу» та «Громадський простір “Хата-читальня” двигун розвитку села Деревні», усі проекти особливі та актуальні. «Проект “Хата-читальня” особливий тим, що його роблять місцеві жителі, це низова ініціатива. Є надія, що така діяльність цікава, насамперед, самим жителям, адже в кожному селі є потреба в подібному просторі. Діяльність проекту «Два кроки назустріч світу» спрямована на реалізацію заходів, що розповідатимуть про особливості спільноти неповносправних людей, та як правильно з ними комунікувати. Діяльність такої організації унікальна для українського суспільства», — розповідає Дарія Данильченко.

«Ми маємо регулярні зустрічі, приблизно раз на місяць, де обговорюємо робочі питання. Це можуть бути і такі формальні речі, як оформлення звітності, документації, але головне наше завдання – поділитися власним досвідом і знаннями, які вже маємо у цій сфері. Цікаво буде наприкінці роботи відвідати заплановані заходи, подивитися, як заплановані проекти втілять у життя та яким чином досягнуть основних цілей. Адже в тому полягає наша місія, щоб на шляху до реалізації цих цілей ми допомагали та підказували учасникам проектів», — говорить Дарія Данильченко.

Tagged under

На запрошення Українського католицького університету в лютому у Львові перебував Кшиштоф Становські (Krzysztof Stanowski) – керівник підрозділу з міжнародної співпраці міської ради м. Люблін, заступник міністра освіти Польщі (2007-2010) та заступник керівника МЗС Польщі (2010-2012), член дорадчої ради Інституту лідерства та управління УКУ. Кшиштоф Становські став почесним гостем на випускних урочистостях для магістерських програм УКУ. Під час його візиту у рамках навчальної програми "Управлінські компетенції" з ініціативи Інституту лідерства та управління УКУ він також зустрівся із управлінцями Львівської міської ради, щоб поділитися досвідом Польщі на шляху реформ та професійним досвідом про те, як можна впливати на суспільно-політичне життя країни.

1. Інститут лідерства та управління УКУ під час Революції Гідності запросив мене зустрітися з деякими громадськими лідерами на Майдані. Це було після перших пострілів. Під час зустрічі я сказав: «Розумію, що є 2 варіанти. Перший – вас тут вб’ють, і ви станете героями. А якщо не вб’ють, то який ваш план? Які ваші перші три заплановані реформи, перші три закони? Адже ви сюди приїхали і живете в наметах не тому, що любите туризм, а тому, що хочете змін.

2. Чому в Польщі немає стільки олігархів? Бо за 90 днів значно складніше вкрасти все, аніж за 25 років. Реформа Бальцеровича була впроваджена протягом 90 днів після формування першого уряду. Реформа з децентралізації була впроваджена протягом 180 днів після формування першого уряду. У результаті ми заплатили дуже дорого – була інфляція. Але люди були готові на це, аби щось змінити. Після перших трьох місяців з’явився перший показник, що затримав інфляцію. Бальцерович у своїй книзі пише про це: «Курячі яйця стали дешевшими». Вперше за останні 30 років. Це найважливіше, коли ми думаємо про зміну в нашій мерії, місті, країні.

3. На початку 1980-х поляки були чемпіонами світу в самвидавах, протестах, мітингах. Тоді, 1986 року, ми зрозуміли те, про що я запитував на Майдані: «А якщо не вб’ють?». Наше вміння протестувати буде безрезультатним, бо ми не готові брати відповідальність за себе, свою сім’ю, за село, місто, країну. У Польщі була програма «Освіта для демократії» про те, як бути готовим взяти цю відповідальність… Зокрема, ми передали відповідальність за освіту на міста. І в економічно складний час вони вкладали 80 % місцевого бюджету в освіту.

4. Бути міністром – це дуже схоже на те, як бути вагітним. По-перше, це не хвороба; по-друге – це тимчасово, по-третє – важливий результат. Коли ти стаєш міністром і розумієш, що це тимчасово, що це не хвороба і що важливо мати результат, то ти спокійно думаєш, що реально можливо шось зробити.

5. Під час останнього Майдану в Польщі показували український фільм, який починався з того, що міністриня з Нідерландів (колишня комісарка Євросоюзу) їздила на роботу велосипедом. Наступна сцена – це машини українських міністрів. Як кажуть у США, розумно голосувати за людей, яких не було б соромно запросити на обід. Це один радикальний приклад.

6. Ми маємо одного колишнього прем’єр-міністра, який був спікером Європарламенту, і є волонтером однієї громадської організації, подібної до «Будуємо Україну Разом». І він там є волонтером один тиждень на рік незалежно від посади. Достатньо спочатку мати двох таких людей в Україні. Про це потрібно говорити. Тоді це стає стандартом, якого ви починаєте очікувати від будь-якого політичного лідера.

7. Я зрозумів дещо дуже важливе, коли мене запроторили до в’язниці. До мене підійшов злодій у законі, найавторитетніший бандит. Він поклав мені руку на плече і сказав: «Пане Становські, перші 10 років – найважчі». Це справді так. Як хочете щось змінити, це можна зробити. Можна вплинути, навіть коли маєте команду з 10-ти людей, але розумієте, що перші 10 років – найважчі.

 

Підготувала Людмила Левченюк

 

Навчальна програма"Управлінські компетенції" у рамках проекту "Інтегрований розвиток міст в Україні" реалізовується у співпраці з німецькою урядовою організацією "Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH" та Львівською міською радою. Організовує навчання Інститут лідерства та управління УКУ.

Tagged under

Усмішки на обличчях, побажання від викладачів, наставників і друзів, радість та трішки суму. Випускники Магістерської програми з управління неприбутковими організаціями завершили свій навчальний шлях в Інституті лідерства та управління та отримали дипломи УКУ. Вже зараз вони починають пригадувати найяскравіші моменти своїх півторарічних пригод. Тож про найцікавіші спогади та враження про навчання від наших випускників, а також настанови від викладачів читайте в матеріалі.

Понад двадцять випускників та випускниць Магістерської програми УНО отримали дипломи на випускних урочистостях. Позаду — навчання, випробування цікавими, але водночас складними завданнями, командна робота до п’ятої ранку, поради від колег та менторів. Тривалість програми півтора року, але за цей час група випускників та випускниць набору 2017-2018 рр. отримала не тільки фахову освіту та практичні навички у сфері громадського активізму, але й хороших друзів та колег.

За словами Ліни Полихатої, координаторки Магістерської програми, цей випуск студентів та студенток відзначається цілеспрямованістю, допитливістю та здоровими амбіціями змінити світ. Рішучі, досвідчені й допитливі — саме так, на її думку, можна охарактеризувати студентів.

«Важливо, щоб наша країна формувалася з професіоналів. Наші лідер(к)и громадського сектору прагнуть цього професіоналізму, вибудовують свої дії так, щоб всі їхні проекти, заходи, цілі, ідеї були втілені якісно та змінювали. Вірю, що їхній диплом магістра стане основою для подальшого професійного зростання, і вони й надалі розбудовуватимуть свої команди та горизонти впливу, об’єднуватимуть людей навколо справжніх цінностей, бо кожен із них вірить у справу, яку робить», — говорить Ліна Полихата.

На думку Уляни Щурко, викладачки програми, цьогорічні випускники ефективні, професійні та мислячі. Уляна була головою екзаменаційної комісії, тому пам’ятає, з якими думками майбутні студенти приходили на вступні іспити. Викладачка переконана, усі прийшли з розумінням того, чого хочуть досягти під час навчання.

«Вони всі дуже відкриті, щирі, веселі, люблять жартувати. Це завжди тішить, адже ти працюєш з живими людьми, а не роботами. Бажаю, щоб вони не втратили того натхнення, що отримали за ці півтора року навчання. Мрію, аби ми за якийсь час  побачили плоди їхньої праці й теж стали окриленими результатами та перемогами», — розповідає Уляна Щурко.

Випускники й випускниці програми вже починають сумувати за навчанням, роботою в команді, цікавими лекціями, пригадують моменти та історії з їхнього спільного життя на програмі УНО.

За словами випускника Олександра Ширшина, він точно буде сумувати за півторарічними навчальними пригодами та випробовуваннями, через які пройшли усією групою. «Найбільш яскравим моментом навчання для мене було створення стратегії на іспиті й співпраця з нашою групою. Також мені сподобалася зустріч із Валерієм Пекарем. Він висловив тоді цікаву думку про те, що не треба перекладати етичні питання чи відповідальність за етичні питання на таких, як Мирослав Маринович. Думаю, етичні питання залежать від кожного з нас. Не можна перекласти вирішення важливих справ на інших. Цікавими для мене були курси зі стратегування та комунікацій у громадському секторі, що викладав Євген Глібовицький. Загалом це те, що я можу застосувати зараз у своїй роботі», — розповідає Олександр.

«Я сумую за навчанням. Разом із групою ми вже сьогодні вирішуємо дати наступних зустрічей», — розповідає випускниця програми Єлизавета Колеснікова. Найбільше за час навчання їй запам’ятався момент підготовки до іспиту разом із командою. «Ми складали іспит із трьох предметів: стратегування, комунікації і HR. Наша група готувалася упродовж трьох днів, фактично це були ночі в УКУ, і ми вже самі називали себе “богами стратегії”», — пригадує  Єлизавета.

Найважчим для випускниці виявився захист дипломної роботи, адже це вимагало багатьох зусиль. Тому наступникам вона радить починати роботу над дипломом якомога раніше. При цьому обов’язково здійснювати всі свої побажання й ідеї, оскільки можливості, що дає ІЛУ УКУ — унікальні. Єлизавета також пригадує один із натхненних сніданків із проректором університету Тарасом Добком: «Ми дізналися, що він захистив дисертацію про щастя. Із зустрічі запам’яталося, що щастя — це, насправді, не особисте, а суспільне явище. Ти стаєш найщасливішим саме тоді, коли це щастя даруєш іншим».

Студентка Магістерської програми з управління неприбутковими організаціями Анастасія Макаренко пригадує, що вже під час першого знайомства групи здавалося, що всі люди зібралися в цьому місці не випадково. «Це довга історія і точно не тривалістю в півтора року, як триває сама магістерська програма. Це одні з найближчих людей у моєму житті. Це не просто про дружбу, яку можна пронести через життя, це про можливість відчувати опору, можливість надихатися, вчитися і робити щось разом. Це можливість повернутися до студентського життя і відчути, що ти зараз не директорка громадської організації і звітуєш про щось або кудись ведеш свою команду. Ти повертаєшся в позицію навчання і можливості робити це у формі гри», — розповідає Анастасія.

Під час захисту дипломних робіт випускників і випускниць програми був присутній декан факультету суспільних наук УКУ Володимир Турчиновський. На його думку, ця група студентів цікава саме тим, що всі презентовані теми та проекти реальні для втілення. «Випускники ще до навчання в ІЛУ УКУ мали певний професійний досвід, але ідея цієї програми — допомагати в реалізації проектів», — переконаний декан факультету.

У представників та представниць громадського сектору під час роботи часто виникає емоційне вигорання. Щоб уникнути цього, Володимир Турчиновський радить бути поруч з добрими людьми. «Якоюсь мірою це може звучати парадоксально, але я думаю, що варто налаштовуватися на хвилі спілкування, що дають вам силу, наснагу й енергію», — переконаний декан факультету.

«Кожні п’ятдесят років у світі є шанс, коли соціальні інноватори можуть щось змінити. Чи ви будете готовими, коли такий шанс з’явиться?» — таке риторичне запитання поставив під час свого виступу на випускних урочистостях почесний гість УКУ, член дорадчої ради Інституту Кшиштоф Становські.

Результати навчання цьогорічних студентів та студенток Магістерської програми дають підстави для впевненості, що вони готові скористатися цією можливістю.

Tagged under

22 унікальні теми, ґрунтовна робота над власними дослідженнями, недоспані ночі напередодні та хвилювання — саме так можна охарактеризувати триденний захист дипломних робіт студентів Магістерської програми з управління неприбутковими організаціями. Над чим працювали громадські активівст(к)и, та як навчання в Інституті лідерства та управління УКУ допомогло обрати вектор наукового розвитку, читайте в матеріалі.

Понад двадцять лідер-ів/-oк громадського сектору завершилиь навчання на Магістерській програмі з управління неприбутковими організаціями. Ключовим підсумком їхнього насиченого навчального процесу стало написання та захист дипломних робіт.

Які теми цікавлять студент-ів/-oк? Як навчання в Інституті лідерства та управління УКУ допомогло викристалізувати обрані теми? Дізнавалися відповіді та цікаві подробиці роботи у випускників та випускниць програми.

Тема роботи Олександри Пєтушкової присвячена управлінню громадською організацією в умовах змін і реформ на прикладі Центру інноваційної освіти «ПроСвіт», в якому вона працює. «Зараз потрібно враховувати всі українські реформи і зміни, що відбуваються в зовнішньому середовищі, для того, щоб якісно працювати зі своєю цільовою аудиторією. Дипломна робота і навчання показали важливість навичок управління в умовах постійних змін», — розповідає Олександра.

 

«Я працюю у швейцарсько-українському проекті “Підтримка децентралізації в Україні DESPRO”, тому моя магістерська робота пов’язана з управлінням комунікацією в контексті децентралізації», — говорить Анастасія Бондаренко. На її думку, отримані знання, системний підхід і розуміння відповідальності громадського сектору допомогли в написанні роботи. «Хочу використовувати всю інформацію з диплому для своєї роботи, можливо ми зробимо методички для громадського сектору з комунікації в територіальних громадах. Сподіваюся, що завдяки інструментам комунікації  прихильників змін в Україні ставатиме більше».

 

Олександра Смірнова, співорганізаторка мистецького проекту «Почути», обрала тему магістерської роботи «Управління інклюзивними мистецькими подіями як форма соціального підприємництва на прикладі соціального підприємництва “Почути”». У процесі написання вона розробляла плани для майбутнього соціального підприємництва, проаналізувала міжнародний та український досвід, підходи до вивчення цієї тематики, можливі шляхи розвитку проекту «Почути». «Особисто мені робота над магістеркою допомогла глибше зрозуміти те, чим я займаюсь і куди хочу прямувати. А навчання на магістерській програмі прояснило, що будь-яка ініціатива вартує того, щоб включати в неї довгострокове планування і розуміти, до якої кінцевої мети ми хочемо дійти своєю діяльністю›, — говорить Олександра.

Вона переконана, найважче під час написання наукової роботи — дійти до певних узагальнень, подивитися на все зі сторони. «Мені дуже пощастило з науковою керівницею: коли в мене опускалися руки, вона ставила мені дуже правильні запитання і підтримувала», —  ділиться враженнями Олександра.

 

«Стратегічне управління розвитком партнерських мереж громадських організацій в сучасних соціально-економічних умовах» — таку тему дослідження обрав Медведєв Олександр. На його думку, вона дає можливість підготувати відповіді на ті виклики, перед якими зараз стоїть Україна. Наприклад, як об’єднати активну частину населення. «У роботі я розглядаю приклади зв’язків мереж громадських організацій, зокрема РПК (Реанімаційний пакет реформ), Prozorro, Dozorro, деяких регіональних ГО, досвід Української академії лідерства. Також розроблені рекомендації, що виходять з реалій українського суспільства сьогодні, для того, щоб правильно працювати і розуміти, для чого ми працюємо. Сподіваюсь, що ці рекомендації будуть корисні для інших організацій, що планують або відчувають потребу у створенні партнерських мереж заради досягнення цілей державного розвитку або заради лобіювання інших питань», — розповідає Олександр.

 

«По-перше, коли я вступала на програму, то не знала, що наприкінці цієї півторарічної мандрівки мені доведеться писати диплом. По-друге, коли на вступному іспиті мене запитали, чи знаю я, що таке “соціальне підприємництво”, то я відповіла, що не знаю. Як результат, за півтора року я написала дипломну роботу “Управління приватними католицькими школами як соціальними підприємствами на прикладі школи-гімназії Св. Василія Великого та проекту “Біблійний сад”», — розповідає Оксана Стеблина. Вона вважає, що ця робота має прикладний характер, оскільки її третя частина — це бізнес-план проекту «Біблійний сад», покликаний принести додаткове джерело доходів для католицької школи-гімназії. Студентка переконана, що ця дипломна робота — це есенція усього найкращого, що міг дати їй Інститут лідерства та управління УКУ.

 

Ярослав Мінкін вирішив досліджувати вплив молоді на прийняття політичних рішень в Україні. «Тривалий час я йшов до цієї теми, намагався зрозуміти, чому молодь має впливати на прийняття рішень, коли це має відбуватися. Чому вибори — це не єдиний еліксир для громадянського суспільства? Чому молоді люди, окрім того, щоб брати участь у виборчому процесі, мають займатися і розвивати партисипативну демократію? Саме про це я розповідаю у своїй дослідницькій роботі», — зауважив Ярослав.

Ярослав радить працювати над науковими роботами не більше п’яти годин на день для того, щоб тільки креативні й найкращі ідеї потрапляли в голову. Для глибшого розуміння теми він аналізував міжнародний досвід Чехії, Німеччини, Вірменії та Грузії. «Коли я починав писати, слухав людей з інших організацій, які мене надихали і підтримували, давали поштовх. Зараз я радий, що можу зробити власний внесок у розвиток молодіжної участі в Україні, і буду підтримувати нових лідерів, які будуть йти за мною», — розповідає Ярослав.

 

Отож, цього року громадський сектор отримав понад двадцять магістрів та магістринь з управління неприбутковими організаціями, які готові через свою діяльність впливати на його розвиток. Незабаром на всіх чекає завершальний момент півторарічного навчального шляху — випускні урочистості та вручення дипломів.

Tagged under

Лауреатом нагороди за моральне, духовне та етичне лідерство «Світло Справедливості» 2018 року став Леонід Фінберг – соціолог, дослідник культури, головний редактор видавництва «Дух і Літера» (з 1997 року), директор Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства НаУКМА (з 2006 року).

Урочиста церемонія вручення нагороди відбулася 14 грудня у Національному музеї Тараса Шевченка в Києві. Організував захід Інститут лідерства та управління Українського католицького університету. Спеціальними гостями вечора стали лауреатка нагороди 2012 року Лариса Заливна та президент УКУ владика Борис Ґудзяк.

Нагорода «Світло Справедливості» заснована 2010 року канадійкою українського походження Анастасією Шкільник та єпископом УГКЦ, президентом УКУ Борисом Ґудзяком на честь батька Анастасії д-ра Михайла Шкільника – юриста, громадського і політичного діяча часів визвольного руху в Україні 1917-1920 років. Ця відзнака покликана привернути увагу до ціннісного лідерства, до важливості моральних принципів у проводі, до популяризації прикладів такого лідерства в українському суспільстві.

Від часу заснування нагородою відзначені п’ятеро осіб: журналістка й розслідувачка корупційних схем Наталя Седлецька (2017), колишня українська військова Надія Савченко (2015), правозахисниця з Луганська Лариса Заливна (2012), лідер кримськотатарського національного руху Мустафа Джемілєв (2011), публіцист Євген Сверстюк (2010).

Цього року лауреата обрали серед осіб, що засвідчили моральне лідерство в часі Революції Гідності 2014. Ним став Леонід Фінберг – соціолог, дослідник, головний редактор видавництва «Дух і Літера».

«Ми шукаємо людей, які в щоденному житті дають нам приклад жертовності заради розбудови демократичного суспільства. Що означає бути моральним лідером сьогодні і яка ціна цього – питання, на які має дати відповідь сьогоднішній захід. Очевидно одне: ці люди стають для нас ціннісними орієнтирами, вони творять острівки нової України», – каже одна із організаторок нагороди «Світло Справедливості», директорка Інститут лідерства та управління УКУ Наталя Бордун.

«Кожен час має свої потреби. Є люди, які відзначаються через якийсь момент, а є люди, які працюють цілеспрямовано та наполегливо. Цьогорічний лауреат Леонід Фінберг – людина систематичної і системної праці, яка воліє залишатися в тіні», – каже владика Борис Ґудзяк. –  На мою думку, Леонід Фінберг своєю мережевістю завжди творить стосунки, показує, як консолідувати суспільство і як піднімати теми, які суспільство не бачить. З 90-х років Фінберг організовує багато ініціатив, що закликають до українсько-єврейського примирення. Також він є одним із засновників видавництва «Дух і Літера», що видає надзвичайно важливі праці, котрі вносять в українську культуру те, що було заборонено. У цьому контексті важливу роль посідає література про єврейську спадщину.

В особливий спосіб капітула хоче відзначити Леоніда Фінберга і показати суспільству його поставу під час Майдану. Сучасна війна є війною куль, але не тільки. Вона є війною інформацій. Коли нова політична нація українців показала, що вона досягає нової зрілості, відбулась спроба придушити цей рух, кинувши на нього тінь антисемітизму. У той час Фінберг разом із іншими патріотами-євреями провадив систематичну акцію, пояснюючи світу і розказуючи, що євреї також є на Майдані і теж вболівають за Україну. Така витривалість стояння на фронті є прикладом великої мужності».

Найбільш очікуваним моментом вечора була інавгураційна промова лауреата.

«Ми не помітили, як змінилися, бо порівнюємо своє життя із тим, що є в інших країнах, тоді як треба порівнювати нас теперішніх із нами вчорашніми»,– зауважив Леонід Фінберг. – Відроджується український кінематограф, який стає відомим у світі, українські театри, відкриваються важливі культурні заклади. Фантастичні зміни відбуваються і на книжковому ринку України. У нас з’явилася справжня філософська бібліотека, яка складається з таких представників, як Андрій Баумейстер, Олег Хома… Народилася й історична бібліотека, яка розбиває міфи радянської історіографії, розвивається юдаїка. Відбувається чітке домінування української гуманітаристики та української літератури – і покупці все частіше купують українські переклади. Окрема перемога – це українська дитяча література, де окремі твори друкують сотнями тисяч примірників.

Ще одні позитивні зміни – це те, що студенти отримують унікальні можливості стажування в іноземних університетах. Думаю, вони уявити не можуть, що їх батьки навіть не мали шансу виїхати за кордон. Вражаючих зрушень – багато, і вони дають силу долати труднощі, які ніхто, окрім нас, не вирішить. Клуб особистої відповідальності є вирішальним у розв’язанні проблем України. Потрібно створювати потужні інтелектуальні центри, які диктуватимуть владі рухатись і приймати правильні рішення. Ключові ролі у цьому мають належати вже новому поколінню».

Tagged under
Сторінка 1 із 35

Адреса

Український Католицький Університет
вул. Козельницька, 2а, офіс 310
Львів 79026, Україна
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Телефон

+38 (032) 240-99-45 (#3627)
+38 (093) 20-60-310

Підписатись на розсилку