Запрошуємо на дискусію "Системні зміни у владі: як громадськість творить та впливає на це сьогодні". Подія розпочнеться 31 жовтня (вівторок) о 18:00 год. у Центрі міської історії Центрально-Східної Європи (вул. Академіка Богомольця, 6). 

Запрошені спікери:

  • Ярослав Рущишин – громадський діяч, представник бізнесу;
  • Орест Файфурка – начальник відділу громадського партнерства управління "Секретаріат ради" Львівської міської ради;
  • Мирослав Сімка – громадська організація "Центр громадського моніторингу та досліджень";
  • Ольга Мелень-Забрамна – керівниця юридичного відділу Міжнародної благодійної організації "Екологія - Право - Людина";
  • Оксана Дащаківська – керівниця Західноукраїнського представництва Міжнародного фонду "Відродження".

Модератор – Іван Спринь, голова ради громадської організації "Українська Галицька Асамблея".

Під час зустрічі спікери ознайомлять учасників з успішними прикладами системних змін, такими як: відбудова інфраструктурних об’єктів, боротьба з корупційними зловживаннями, порушеннями прав людини, вирішенням екологічних проблем тощо. Також будемо спільно шукати відповіді на запитання:

  • Як активісти змінюють владу?
  • Де кнопка, натиснувши на яку, система починає працювати для людей?
  • Які інструменти впливу на владу ефективно працюють та як їх можна використовувати кожному вже сьогодні?
  • Як долучитись до успішних ініціатив та впливати на владу у своїй громаді?

Участь безкоштовна за умови попередньої реєстрації:

https://goo.gl/forms/XzAM5U7S8fWBtGzz2

Контактна особа – Ірина Крохмаль, тел.: (097)3128989.

Подія відбудеться в межах програми PROFI.Ради, яку реалізовує Інститут лідерства та управління УКУ спільно з Інститутом міста в рамках проекту останнього "Громади в дії".

Tagged under

Упродовж 60-ти днів тривала краудфандингова кампанія Інституту лідерства та управління УКУ «Вчимось для змін!» – навчання лідерів громадського сектору». Такою ініціативою ІЛУ започаткував Стипендійний фонд для навчання на Магістерській програмі з управління неприбутковими організаціями. Усі охочі могли зробити грошовий внесок через краудфандинговий інструмент Спільнокошт. Ідею підтримав 181 доброчинець та доброчиниця. Зібрано 81 тис. грн, з яких 75 – для трьох фіналістів цьогорічного конкурсу від ІЛУ, решта залишається для потенційних номінантів наступного навчального року.

За словами ідейниці проекту, директорки ІЛУ УКУ Наталі Бордун, спільнокошт-кампанія задовольняла одночасно дві потреби: залучення коштів у Стипендійний фонд ІЛУ та формування свідомості, що кожен може бути причетний до змін в країні або через творення цих змін, або інвестуючи в людей, які ці зміни творять.

"Цей досвід згуртував нашу команду, додав динаміки та азарту до щоденної діяльності. Така ініціатива показала, наскільки те, що ми робимо, важливо для суспільства. Якщо ваша діяльність має відгук у вашому професійному середовищі, то вас будуть підтримувати через внески, слова, лайки. Ми це відчули. Ми прораховували, що люди можуть давати різні суми: від 50 до 500 гривень. У рамках цієї кампанії були ті, які жертвували 1 гривню. Для нас вони є не менш цінними за інших. Це люди, які, можливо, не мають фінансів, але відчувають важливість свого внеску у спільну справу і вірять, що 1 гривня може змінити ситуацію. Були також і великі пожертви. Це те, що ми хочемо доносити навчальними програмами: кожна людина може впливати на зміни", – розповіла Наталя Бордун.

На думку одного з доброчинців, Вадима Білішука, освітня ініціатива ІЛУ для громадського сектору на Спільнокошті є унікальною, особливо в час, коли Україна суттєво відстає від демократичних західних країн у розвитку неприбуткових організацій. "У Канаді, наприклад, кількість неприбуткових організацій в рази більша, а кошти, які вони освоюють, – мільярди доларів на рік. Держава є одним із донорів, тобто виділяє гроші організаціям на різні програми, сотні мільйонів у рік. Це означає, що держава визнає неприбуткові організації більш ефективними у деяких сферах за державний апарат. В Україні також є величезний потенціал для розвитку громадянського суспільства. Неприбуткові організації відіграють в цьому дуже важливу роль, а їх управління професіоналами подвоює цей ефект. Сподіваюсь, стипендійний Фонд ІЛУ стане таким, який допоможе зміцнити неприбутковий сектор і вивести його на якісно новий рівень", – зазначив Вадим Білішук.

Внески доброчинців та доброчиниць у Стипендійний фонд ІЛУ – це також кредит довіри суспільства до подібних ініціатив та інституцій. "Мій внесок є маленькою інвестицією в побудову спільноти ІЛУ УКУ. Я знаю тільки одну стипендіатку з трьох, але це не так важливо, бо я довіряю Інституту лідерства та управління на 100 %  і навіть більше. Саме через довіру я і фондую в цю організацію та в команду, яка робить цікавішим і більш професійним життя українських активістів", – каже Олександра Целіщева, випускниця ІЛУ УКУ.

Ідея Cтипендійного фонду зацікавила викладачку ІЛУ Оксану Дащаківську. "Мене змотивувало не так те, що конкретні люди отримують стипендії, як сама ідея Стипендійного фонду. Важливою місією Інституту є мережування, тобто він дозволяє багатьом громадським активістам та активісткам побачитися, поспілкуватися та отримати не лише навички, але й натхнення для подальшої роботи. Тішить, що ідею підтримали люди з різних середовищ і регіонів. Це буде творити нову спільноту і дасть ще один імпульс для інституційного розвитку", – зазначила Оксана Дащаківська.

Команда проекту переконана, що успішне завершення кампанії – впевнений голос громадянського суспільства "за" свій професійний розвиток, а Стипендійний фонд ІЛУ УКУ – фінансовий інструмент та можливість підтримати лідерів та лідерок громадського сектору.

Історії та відео фіналістів конкурсу від ІЛУ про те, чому вони змінюють країну:

Олександр Медведєв, менеджер осередку Української академії лідерства в Миколаєві: goo.gl/YDv4KJ.

Анастасія Блощинська, PR-директорка Фундації соціальних інновацій "З країни в Україну": goo.gl/YDv4KJ.

Олександра Пєтушкова, координаторка першої в Україні краудфандингової платформи для шкільних проектів "GoFundEd" (ГО "Центр інноваційної освіти "Про.Світ") та координаторка волонтерів у БФ "Запорука": goo.gl/zTqiD7.

Tagged under

Перед лідерами у сучасному світі стоять нові виклики. Гібридизація дійсності та голод у культурі стосунків викривлюють розуміння того, яким має бути лідерство. Щоб зберегти його автентичність, важливо пам’ятати та застосовувати основні величини його формули: дар і служіння. Про це, а також про сон і свято як індикатори розуміння автентичного лідерства говорив із новими студентами Магістерської програми з управління неприбутковими організаціями у публічній лекції «Лідерство у служінні та менеджмент дарів у ХХІ столітті» декан факультету суспільних наук Володимир Турчиновський. Пропонуємо до ознайомлення найважливіші думки, озвучені спікером.

Гібридність та автентичність як досвіди

У світі постправди стандартом стають гібридні війни в гібридній дійсності, народженій гібридною комунікацією. Гібридна свідомість пишається своєю пластичністю, в якій біле стає чорним і навпаки, а єдиною конвертованою валютою на ринку міжособистісних стосунків є пережита емоція соціальних мереж із ймовірним однохвилевим покриттям на мільйони. Правда і не-правда в такий спосіб винесені за дужки суспільного дискурсу та дискваліфіковані. Так народжується гібридна політика, яка спочатку роз'єднує людей та атомізує їх на окремих індивідів, заколисуючи відчуттям самодостатності, а тоді намагається віртуально мережево об'єднати спільною емоцією та лайками. У світі післяправди політика стає не спільною правдою, а спільною емоцією.

Автентичність має свій інтерфейс, через який вона комунікує себе Іншому. Інтерфейсом автентичного лідерства є свідчення, яке полягає у ставанні самими собою. Бути собою передусім означає знати та відповідати на власне покликання. Наша автентичність вимірюється не глобальними справами чи мільярдними бюджетами, хоча саме там її відсутність часто має катастрофічні наслідки. Досвід автентичності полягає у щоденних простих речах. У цьому одночасно краса, простота та складність лідерства.

Сон як індикатор дару

Адамові та Єві був подарований увесь всесвіт. Спроба першої “глобалізації” вийшла не дуже вдалою. За космічними, горизонтальними масштабами подарованого їм світу вони не розгледіли та не увійшли у вертикальний вимір дару, в якому насправді і розпочалася справжня історія людини. Видимий дар створеного світу або формула "все моє – твоє" передбачає дар віддання Бога людині. Якщо вважати Адама першим менеджером, то його менеджмент мав би бути менеджментом дарів. Його перші чотири управлінські рішення мали би стосуватися чотирьох дарів: Бога, Єви, землі та його власного життя. Кожен наш ранок є запрошенням до менеджменту дарів, а кожен вечір є нагодою відпустити, віддати, пожертвувати усе здобуте за день, готуючись до “богослужіння сну”, кажучи словами Томаша Галіка.

Свято як індикатор служіння Іншому

У святкуванні йдеться не лише про втіху від звершень, хоча нам і бракує цього виміру. Радість свята дає нам нагоду зцілення у розумінні повноти та сповнення нашого власного життя. Ми стаємо цілісними або зціленими, відкриваючись на вимір свята та святкування. Не пам'ять сама по собі, а вдячність творить єдність із нашого життя, оживляє та творить його ідентичність. Тому свято та святкування є передусім проявом вдячності та нашої повноти і звершеності у вдячності. Бо вдячність не просто оживляє наші минулі справи, а позиціонує нас у просторі солідарного стосунку до інших. Саме цей стосунок з Іншим ми святкуємо у святі. Це і є автентикою свята: святкування наших звершень як плодів стосунків з іншими. Відновлення та перепочинок є наслідком нашого святкування, а не його основним мотивом.

Голод і вдячність як мотиваційні матриці культури стосунків

Ми можемо будувати культуру стосунків, побудовану на голоді як основному мотиві, та потребі його задоволення, а можемо плекати культуру стосунків, вкорінену у вдячності. У нашій теперішній економіці постійного бігу та зростання ми втратили сенс та відчуття звершення, тому й святкування перетворилося на перезарядку. Ми привчили себе думати, діяти та працювати у парадигмі постійного голоду. Голоду як відчуття пустоти та порожнечі, в яку провалюється наше теперішє з усіма його звершеннями та мріями.

Альтернативна мотиваційна культура стосунків, побудована на вдячності, не є магічною розв’язкою, яка знімає потребу думати про потреби та необхідність їх задоволення. Натомість, вдячність викорінює егоцентричне позиціювання, вводячи мене у простір автентичного стосунку з Іншим. Без вдячності ми живемо лише коротким «тепер», яке канібалізується голодом наших потреб із неясним усвідомленням того, що, говорячи айтішною мовою, моє минуле, як старі фотографії, зархівоване на хмарці. Теоретично їх завжди можна витягнути, але насправді ніколи немає часу. Сама по собі пам’ять не сформує нашої ідентичності і не створить відчуття цілісності та повноти нашого життя. Вдячність оживляє наше минуле і знаходить для нього час та простір у теперішньому.

Опрацювала Людмила Левченюк

Tagged under

Троє лідерів громадського сектору стали фіналістами конкурсу від Інституту лідерства та управління і отримають стипендії для навчання на Магістерській програмі з управління неприбутковими організаціями. Саме з цією метою ми розпочали краудфандингову кампанію на платформі Велика ідея. У вересні позначка зібраної суми перетнула 50 %. Оприлюднюємо імена та прізвища фіналістів конкурсу. Ними стали Олександр Мєдвєдєв, менеджер осередку Української Академії Лідерства в Миколаєві, Анастасія Блощинська, PR-директорка Фундації соціальних інновацій "З країни в Україну" та Олександра Пєтушкова, координаторка першої в Україні краудфандингової платформи для шкільних проектів GoFundEd (ГО "Центр інноваційної освіти Про.Світ") та координторка волонтерів у благодійному фонді "Запорука".

Визначальною для незалежної конкурсної комісії була актуальність та важливість зміни, яку творить людина. Усі номінант(к)и знімали коротке відео "Я змінюю країну". Пропонуємо переглянути відео та прочитати розповіді про те, як вони вирішили змінювати країну.

Олександр Мєдвєдєв, менеджер осередку Української академії лідерства в Миколаєві (відео)

"Мені 28 років. Це другий рік моєї громадської діяльності, що стала для мене новою сферою. Почалося все тоді, коли я змінив роботу і почав займатися власною справою. Я часто їздив до себе в рідне село на Закарпатті і більше спілкувався зі своїми земляками. Я відчував запит людей на нові знання, а також виклик, як з цим бути далі. Батьки підлітків, з якими я спілкувався, оперували стереотипами щодо майбутнього своїх дітей. Наприклад, що за освіту треба давати хабарі. Якщо про це говорять батьки, то вони позбавляють дітей розуміння світу. Я вирішив діяти. Почав запрошувати в рідне село своїх знайомих, друзів, з якими навчався у Львові, працював у межах різних проектів в Україні та за кордоном, щоби вони зустрічалися з дітьми і розповідали свої маленькі історії успіху. В той момент я вже був готовий працювати в громадському секторі. Тоді ж знайшов контакти Української академії лідерства, пройшов усі етапи відбору і став частиною команди як керівник осередку УАЛ у Миколаєві. Тепер я роблю те, що люблю. Це моя місія, і я це відчуваю. У мене була можливість поїхати працювати за кордон, проте потрібним себе я відчуваю в Україні. Зараз ідеальний історичний момент, щоби створити історію успіху. Я хочу бути частиною історії успіху нової України. Щоби це створити, потрібне сильне громадянське суспільство, яке реагує не точково, а стає інституційною частиною країни і може реагувати на екзистенційні виклики та їх вирішувати. Я відчув можливість вибудувати свою організацію інституційно. У цьому мені має допомогти програма з управління неприбутковими організаціями Інституту лідерства та управління УКУ. Це дуже важливий інструмент комунікації між різними організаціями. Тут зустрічаються люди, які мають креативні ідеї. У навчанні зосереджена значна увага навколо управлінських рішень, бюджетування, мотивації людей. Це те, що потрібно, аби громадянське суспільство мало сталі результати."

 

Анастасія Блощинська, PR-директорка Фундації соціальних інновацій "З країни в Україну" (відео)

"У третій сектор я потрапила випадково. 2015 року подруга запросила мене поїхати на схід України разом із фестивалем “З країни в Україну”. Там я познайомилася з величезною групою активістів, зустріла місцевих жителів. Після того, як фестиваль закінчився, до нас підходили люди і казали: "Ми вам дуже вдячні за цю подію, де кожен третій житель прийшов та отримав задоволення, але тепер нам стає дуже сумно. Ви їдете і залишаєте нас у сірих стінах та з поганим настроєм. Як зробити так, аби ми теж могли робити такі фестивалі?". Подібні фрази ми чули майже в кожному місті. Саме тоді я зрозуміла, що люди на сході України хочуть більше культурних проектів у своїх містах. Окрім того, вони хочуть самі долучатись до організації цього процесу. Я зрозуміла, наскільки їм важливі культурні проекти, особливо системність. І саме це мене надихнуло займатись цим постійно. Оскільки я актриса, то комунікація для мене завжди була дуже природньою якістю. Саме тому керівництво фундації запропонувало мені спробувати себе в якості PR-менеджерки. Особистісний розвиток є однією з цінностей нашої організації, тому я відмовити не могла. З часом у нашій організації з’явилося близько 20 працівників. Саме це спонукало мене розвиватись та навчатись далі, адже в мене повірили та запропонувати стати PR-директоркою Фундації соціальних інновацій “З країни в Україну”. Навчання на Магістерській програмі з управління неприбутковими організаціями дає мені розуміння управлінських процесів і принципів менеджменту. Ці знання можуть допомогти мені, адже дуже важко працювати в умовах невизначеності, в яких часто працює Фундація."

Олександра Пєтушкова, координаторка першої в Україні краудфандингової платформи для шкільних проектів GoFundEd (ГО "Центр інноваційної освіти Про.Світ") та координторка волонтерів у благодійному фонді "Запорука" (відео)

"Я ще була студенткою, коли випадково cтала учасницею проекту "Молодь для молоді: знай свої права – змінюй життя" (Партнерство "Кожній дитині"). У рамках проекту створила клуб для вразливої молоді, де учасники навчалися за тренінговою програмою "Як стати успшним". Відтоді почала розвивати свою громадську активність у соціальній та освітній сферах. Мені було цікаво дізнаватись, які напрямки є. Упродовж року я займалась різною громадською діяльністю, зокрема такою, що стосувалася дітей з інвалідністю, тимчасово переміщених осіб. Згодом знайшла "Запоруку" – благодійний фонд, який займається онкохворими дітками, і Про.Світ – центр інноваційної освіти. У "Запоруці" я координую роботу волонтерів, які приходять в лікарню проводити майстер-класи. Це те, що мене заряджає. Заряджає, як вони ставляться до дітей. Це не жалісливе ставлення. Вони розуміють, що не жалість лікує, а мистецтво. У Про.Світ я зрозуміла, що між громадськими активістами і вчителями існують значні відмінності у мисленні. Хочеться, щоби ми розуміли один одного краще. Я займаюсь краудфандинговою платформою GoFundEd, допомагаю знаходити фінансову можливість, щоби вчителі реалізовували свої проекти. Ті, хто спробували реалізувати проект, змінюються. До них приєднуються інші вчителі. Це масштабує зміни. Для мене важливий особистісний розвиток, тому я вирішила навчатися на Магістерській програмі з управління неприбутковими організаціями. Деякі речі я роблю інтуїтивно, тому що не вистачає знань. Я це відчуваю все частіше. Тому мені потрібний більш глибокий аналіз, уміння планувати. Я в пошуку глибини зараз."

 

Tagged under

 

Розпочався перший навчальний модуль для студентів нового набору Магістерської програми з управління неприбутковими організаціями. 25 серпня в Центрі Митрополита Андрея Шептицького магістрантів вітали дружнім словом і вступними лекціями, заохочували до знайомства між собою та з університетом. Як почався перший навчальний день, чим цікавий сьомий набір, і чому для стипендіатів саме цієї програми збирають гроші на Спільнокошті, читайте далі.

Цьогорічні студенти розпочинають свій академічний шлях тривалістю у півтора роки. Попереду ще не один приїзд до Львова на тижневі навчання, але перший приїзд особливий: незвичні умови, нові люди, нові виклики.

Першою вітальне слово говорить директорка ІЛУ Наталя Бордун. Розповідає про розвиток програми від початку до сьомого набору.

«Ми починали цю програму, коли на місці будівлі, де ви зараз знаходитесь, не було нічого, а більшість наших студентів приїжджали тільки із західних областей. Це були люди, які намагалися щось змінювати в цій країні. Упродовж семи років ми спостерігали позитивну динаміку: кількість учасників зростала, географія програми ставала ширшою. Ми бачили, що громадські організації вже не тільки творять зміни, а й задають вектор руху», – зауважує Наталя Бордун.

Цьогорічні магістранти приїхали з 10 міст і містечок України. Разом 31 представник та представниця громадських організацій мають 315 років організаційного досвіду. Середній вік учасників – 26 років.

Привітати своїх наступників прийшла випускниця другого набору програми, керівниця львівського осередку благодійного фонду «Запорука» Ярина Хомцій.

«В ІЛУ добре попрацювали, щоб трансформувати програму, але основа залишилася з моїх часів. Звичайно, ви дізнаєтесь про багато інструментів, які зможете втілювати у життя. Але ця програма і про про лідерство, про цінності, професіоналізм, відповідальність. Тут я зрозуміла: лідерство – це не стільки про конкуренцію, скільки про відповідальність за те, що ти хочеш робити, і про системність змін».

«Любіть те, що ви робите, робіть те, що ви любите», – бажає присутнім Ярина Хомцій.

Першу повноцінну лекцію читає студентам проректор УКУ із зовнішніх зв’язків Олег Турій, безпосередньо пов’язаний із заснуванням університету в незалежній Україні.

«Те, що ми робимо в УКУ, окрім функціонального, має моральне значення: ми хочемо показати, що на цій землі можна робити фантастичні речі, якщо робити їх з добрими думками, з добрими людьми, і для добрих цілей»,– каже Олег Турій.

Після лекції знайомство студентів з університетом починається з екскурсії Центром Митрополита Андрея Шептицького. Тут серед сучасних аудиторій та офісів, нових робочих місць і спеціальних крісел для інтровертів розташована бібліотека – серце Центру. До її складу входять як книжкові новинки, так і фоліанти кількасотрічної давнини.

За словами керівниці Магістерської програми Дарії Данильченко, ця група особлива тим, що в ній є троє представників громадських організацій з Донецької області. Окрім того, цього року ІЛУ започаткував стипендійний фонд, в межах якого на Спільнокошті стартувала кампанія зі збору коштів для трьох магістрантів. Чому на суспільну підтримку заслуговують саме студенти програми з управління неприбутковими організаціям? Дарія пояснює: «Таким чином благодійники підтримують не один проект, а всі ті соціально важливі проекти, які в майбутньому втілюватиме конкретний управлінець неприбуткового сектору».

Tagged under

У понеділок, 25 вересня, о 10.00 в Центрі Митрополита Андрея Шептицького розпочнеться урочисте відкриття Магістерської програми з управління неприбутковими організаціями Інституту лідерства та управління УКУ. Це перша в Україні магістерська програма такого профілю. З 9 регіонів України до Львова приїде 32 лідер та лідерка громадського сектору.

«Особливістю нашої програми є те, що на ній вчаться люди, які вже мають певний досвід роботи в громадському секторі і хочуть професійно розвиватися. Радіємо, що цього року багато з них прийшли до нас уже з готовими ідеями для дипломних проектів, націлених на розвиток соціального підприємництва. Усі абітурієнти створювали мотиваційні відео на тему «Як я будую громадянське суспільство», розв’язували кейс, в якому давали рекомендації, як покращити діяльність запропонованої їм організації на певному етапі її розвитку», – розповіла керівниця Магістерської програми з управління неприбутковими організаціями Дарина Данильченко.

Навчатимуться на магістерській програмі керівни-ки(ці) громадських організацій, проектні менеджер(к)и та інші громадські активіст(к)и, які готові професійно зростати та розвивати громадянське суспільство. Нові студент(к)и представлятимуть такі організації як: Вільна Хата, Інша Освіта, Пласт, Про.Світ, СТАН, Українська Академія Лідерства, Крим SOS, Transparency International Ukraine, Ukrainian Volunteer Service та інші.

Навчання на Магістерській програмі з УНО сформоване так, щоби дати комплексні знання про громадську організацію. Для цього студенти вивчають теми про стратегічне управління, фінансовий менеджмент, законодавчі аспекти, комунікацію та інші важливі аспекти функціонування організації. Також передбачена практична частина, на основі якої студент(к)и вивчають досвід успішних неприбуткових організацій.

Минулого року програма з УНО отримала ліцензію Міністерства освіти та науки України. Після акредитації випускники зможуть отримати державний диплом.

Навчання триватиме півтора роки та складатиметься із восьми 6-денних модулів. Викладачами на програмі будуть Олександра Бакланова, Євген Глібовицький, Оксана Дащаківська, Володимир Турчиновський, Інна Совсун та інші відомі експерти в громадському секторі.

Програма

Центр Митрополита Андрея Шептицького, вул. Козельницька 2а, ауд. 302.

10:00 Вітальне слово директорки  Інституту лідерства та управління Наталі Бордун

10:15 Розмова о.-р. Б. Праха зі студентами про ідентичність та цінності Українського католицького університету

11:00 Привітання від випускників програми минулих років

11:30 Святковий фуршет

12:00 Лекція декана факультету суспільних наук В. Турчиновського “Лідерство у служінні та менеджмент дарів у ХХІ столітті”

13:00 Обід

14:00 Інтеграційий квест для студентів програми УНО (територія студентського містечка УКУ)

Багатофункціональний академічний корпус УКУ, вул. Козельницька, 2а, 308 ауд.

16:00 Завершальна сесія

Орієнтовний час завершення 17:00.

Tagged under

 

З 25 до 29 вересня в Українському католицькому університеті триватиме Еко-тиждень. Він є продовженням еко-ініціативи, яку організація "Enactus" cпільно з Інститутом лідерства та управління і Студентським Братством УКУ реалізували влітку цього року. Тоді у Трапезній УКУ з’явилися багаторазові контейнери для їжі як альтернатива одноразовим. У межах Еко-тижня активісти та активістки організації «Enactus» запланували заходи, спрямовані на підвищення еко-свідомості суспільства.

«У травні цього року наша організація за підтримки Інституту лідерства та управління та Студентського Братства УКУ запустила екологічний проект. На першому етапі ми організували барахолку речей, щоби дати їм друге життя. Також започаткували ще одну еко-ініціативу в університетській їдальні, замінивши одноразові контейнери багаторазовими ланч-боксами. Еко-тиждень в УКУ – наступний етап проекту. Він буде націлений на популяризацію життя без сміття, адже ця проблема у Львові є дуже актуальною. Ми хочемо звернути увагу студентів та працівників університету на глобальні екологічні проблеми і разом знайти шляхи їх вирішення. Адже життя без сміття – це реальна і навіть вигідна практика свідомих людей», – розповіла співорганізаторка Еко-тижня, керівниця проекту від організації «Enactus» Христина Ярема.

За словами еко-активістки, упродовж тижня триватиме zero waste челендж. Учасники та учасниці щодня отримуватимуть завдання-виклики, що полягатимуть у зменшенні продукування сміття в повсякденному житті. Ті, хто впораються із завданнями найкраще, отримають подарунки, що допоможуть їм у zero вейстингу.

«Наша співпраця в еко-ініціативах розпочалася завдяки о. Андрію Зелінському, який входить до дорадчої ради ІЛУ та ініціативної групи Української Академії Лідерства. Він познайомив нас із випускницею УАЛ Мартою Дідулою, в якої тоді виникла ідея щодо екоосвіти в УКУ. Нас це також захопило, оскільки у своїх програмах ми вчимо бути відповідальними перед своїми друзями, колегами, відповідальними за свої дії та звички. Наші екозвички є проявом нашої відповідальності перед майбутнім. Пишаємось та віримо в починання наших студентів, тому і бачимо важливість підтримувати їх», – розповіла керівниця з розвитку Інституту лідерства та управління УКУ Софія Сидоренко.

Організатори Еко-тижня підготували насичену програму. Першого дня запрошені лектори розповідатимуть студентам та працівникам про життя без сміття. Окрім того, студент(к)и створять інсталяції, що звернули б увагу на екологічну проблему. Також оголосять старт zero waste сhallenge та початок конкурсу фотографії #zero_waste_ucu. Другого дня усі охочі зможуть переглянути фільм «Мінімалізм». Темою фільму є висвітлення практики мінімалізму на прикладі людей, які відмовилися від матеріального сміття, а натомість отримали час, гроші та стали щасливішими.

«Показ стрічки буде здійснюватись у нестандартний спосіб. Ми знайшли велосипед, що продукує енергію для показу кінофільму. Потрібно лише крутити педалі. Таким чином ми запропонуємо ще один спосіб заощадження ресурсів землі», – зазначає Христина.

У середу заплановані т. зв. еко-talks від викладачів різних факультетів. У такий спосіб ініціативна група Еко-тижня хоче показати, що захист довкілля є завданням не лише екологів, а й усього суспільства.

У четвер відбудеться друга «барахолка-паті», оскільки перша була успішною. Організатори хочуть показати, що zero вейстинг може бути цікавим, веселим та приносити задоволення.

У п’ятницю будуть оголошені результати челенджу та фотоконкурсу. Після перегляду ще одного фільму на еко-тематику відбудеться спільне обговорення тижня.

За кошти, зібрані в межах Еко-тижня, організатори планують купити матеріали для сонячних колекторів. «Ми хочемо ознайомити дітей шкільного віку із альтернативними видами енергії. Тому плануємо збудувати сонячний колектор із дітьми в дитячому будинку. Він недорогий і нескладний у конструюванні, проте збирає безкоштовну сонячну енергію для нагрівання води». За словами Христини, в еко-активістів та eкo-активісток є також і план "Б" – створення городів у місті: «Сільське господарство занепадає, тож міста дуже важко прогодувати. Ці городи будуть символічними. Ми хочемо показати процес вирощення їжі. Віримо, що це наблизить львів’ян з природою і поглибить почуття відповідальності за свої дії».

Команда екологічного проекту УКУ переконана, що творити глобальні зміни можливо, якщо приймати свідомі рішення щодня. А Еко-тиждень може дати розуміння, що захист довкілля та соціальні проекти можна не лише вдало поєднувати, але й робити це творчо й із задоволенням.

Tagged under

У щойно відкритому Центрі Митрополита Андрея Шептицького 12 вересня Інститут лідерства та управління УКУ організував ТhinkShop з Іриною Соловей "Від суспільства слухняного до суспільства слухаючого". Відома соціальна інноваторка, співзасновниця платформи “Велика Ідея” та президентка ГО “Ґараж Ґенг” говорила про зміни в суспільстві з фокусом на запитанні “Чи стане культура свободи культурою майбутнього розвитку?”. Захід відбувся в рамках Святкового тижня УКУ. Публікуємо деякі важливі думки спікерки, а також рефлексії та запитання, які вони викликали в аудиторії.

Відповідальність vs. Відповідність
На перший погляд зв’язок між двома поняттями не очевидний, але Ірина Соловей каже, що спостерігає у суспільстві заміщення відповідальності відповідністю. Цю тезу варто розглядати в контексті того, що суспільство існує у постійному узгодженні позиції індивіда зі звичками в суспільстві.
Чому зберігати активну позицію твердою суспільно корисно?


Боротьба і співтворення
На думку Ірина Соловей, саме у достатньо довгому і глибокому діалозі різних, але активних твердих позицій можуть утворюватись соціальні інновації. Вона відзначає, що часто ми хибно сприймаємо форму діалогу як інструмент досягнення компромісу між певними двома полярними сторонами, і даремно очікуємо, що ситуація вирішиться, коли сторони домовляться. Насправді ж творення чогось нового і суспільно корисного вимагає не поступок, а кроків назустріч. Зазвичай участь у цьому процесі беруть більше, аніж дві сторони, і тоді задовільною формою боротьби заради розвитку для них стає досвід співпізнання, який уможливлює співтворчість.
Якщо залучених до процесу сторін може бути багато, то як визначити, до кого дослухатись? Чи треба намагатись “почути кожного”?
“Важливо почути тих, з ким ви хочете співпрацювати над проблемою”, – відповідає Ірина Соловей.
Як зробити крок назустріч людям, що мають антагоністичні позиції?
На думку Ірини, у такій співпраці особливо потрібна любов та емпатія: вони бачать сенс у тому, щоб зайняти цю позицію. Чи можемо ми цей сенс розпізнати?


Бути слухняним vs. Вміти слухати
Запитання ставить спікерка: як часто після виголошення своєї позиції ми думаємо, “а чи достатньо влучно я сказав, достатньо чітко висловився”? І як рідко ми думаємо, “а чи добре я почув іншого”. Важливо вміти слухати і практикувати активне слухання, відповідаючи собі на запитання: “чого я можу навчитись”, “чи достатньо я почув(-ла)”, “що мене здивувало”? Тобто, вчитись бути активним через слухання.
Так само, як і слухати інших, важливо почути себе. Ірини Соловей каже, що люди залишатимуться у певному процесі, допоки вони розвивають у ньому себе і сприяють розвитку інших, створюючи таким чином додану вартість.
У зазначеній парі сенсів “слухняний” сприймається як негативний. Насправді ж слухняність може мати свої плюси, якщо вона доречна і своєчасна. Ірина наводить приклад із пожежею або прийомом у компетентного лікаря: у цих випадках ви хотітимете бути слухняним і чітко робити те, що вам кажуть.


Спільнота і суспільна інноваційність
“Я схиляюся до того, що успішне суспільство визначає рівень узгодженості”, – каже Ірина Соловей. Щоби було що узгоджувати, варто наважуватись усвідомолено шукати “іншого”, і визнавати, що “інше” світосприйняття хтось може сприймати як чуже, і ця позиція також чимось зумовлена. Рівень узгодженості формується завдяки вмінню бути різними, і, посилюючи різноманіття, бути здатним вчитися один у одного, щоб взаємодіяти з високим ефектом продуктивності.
Спільнота тільки набуде, якщо дозволить іншим позиціям виражатися всередині себе як у контейнері, адже це можливість краще себе усвідомити і зрозуміти. Інноваційність залежить від того, наскільки активно ми обмінюємось різними ідеями. Щоби цей обмін відбувався, у суспільстві має існувати довіра: виголошуючи свою позицію, “інший” має бути впевнений, що отримає дружній зворотній зв’язок.
Ірина Соловей каже, що насамперед це справедливо для освітніх структур і центрів компетенцій. Якщо до навчальних програм відбирати не тільки “найсильніших” людей, а й індивідів з глибшим життєвим досвідом у певній темі (який може бути негативним), це додасть нової глибини у розумінні конкретного виклику.
“Центри лідерства мають виробляти чуйність, як мистецькі школи виробляють треноване око”, – каже Ірина Соловей.

 

Tagged under

 

Запрошуємо студентів та випускників ІЛУ взяти участь у міжнародному навчальному модулі "Соціальне підприємництво. Маркетинг та розвиток бренду". Поїздка відбудеться з 26 листопада по 2 грудня 2017 року. Учасники зможуть ознайомитись із кращими практиками та прикладами соціальних підприємств у Варшаві, Берліні та Вроцлаві.

У Варшаві разом із Сеntrum Wspierania Aktywności Lokalnej будемо досліджувати успішні приклади взаємодії громади та місцевої влади.

У Берліні разом із Thinkfarm Berlin дізнаємося про діяльність та вплив громадських хабів на розвиток соціальних інновацій.

У Вроцлаві разом із FRES Fundacja Rozwoju Ekonomii Społecznej зануримось у тонкощі успішного та сталого соціального підприємництва.

Детальніша програма незабаром.

Cобівартість поїздки – 350 євро, 50% покриває ІЛУ.
Внесок учасника/учасниці Спільноти випускників ІЛУ: 175 євро (внесок усіх інших випускників: 200 євро).
Вартість включає навчання, проїзд та харчування.

Аплікаційна форма: goo.gl/Jxab6w
Обов'язкова умова: наявність відкритої шенгенської візи чи біометричного паспорта.

Чекаємо на Ваше зголошення до 22 жовтня.
Кількість місць обмежена. Не зволікайте!

* вагомою під час вибору учасників буде відповідь на останнє запитання в аплікаційній формі;
* детальніша інформація про програму згодом.

Tagged under

Цього літа на магістерську програму "Управління неприбутковими організаціями" вступило 27 лідерів та лідерок громадського сектору. Маємо ще 3 ліцензовані місця. Тож оголошуємо додатковий набір!

Детальніше про програму читайте тут: goo.gl/xMbixN.

Умови вступу:

1. Заповніть аплікаційну форму (перейдіть за посиланням goo.gl/rjQSGz і завантажте документ, розміщений наприкінці тексту).

2. Створіть відео тривалістю до з хв. на тему «Як я будую громадянське суспільство». Відео має відображати Ваше розуміння лідерства, громадянського суспільства, ролі людей у вирішенні локальних проблем та пояснювати Вашу мотивацію щодо навчання на магістерській програмі.

Заповнену аплікаційну форму та посилання на відео потрібно надіслати до 20 вересня на електронну скриньку: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..

3. Подайте до приймальної комісії заяву вступника та відповідні документи 25-26 вересня.

Перелік документів:

  • Диплом державного зразка про здобутий освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра, спеціаліста, магістра (оригінали або копії).
  • Копія документа, що посвідчує особу та громадянство (паспорт громадянина України (1, 2, 11 сторінки)/паспорт громадянина України для виїзду за кордон).
  • Копія ідентифікаційного коду.
  • Копія військового квитка або приписного свідоцтва.
  • Шість кольорових фото розміром 3х4 см.

Детальна інформація про документи для вступу: goo.gl/KPrbY

Вступні іспити:

27 вересня - іспит з англійської мови;

28 вересня - фаховий іспит (розв'язання кейсу та співбесіда).

Навчання розпочинається наприкінці вересня.

Вартість програми:

Собівартість 1,5 річної магістерської програми - 50 000 грн.

Зараховані на програму студент(к)и отримують стипендію, що покриває 50% вартості навчання.

Щоб компенсувати цю різницю, ІЛУ звертається за допомогою до фундацій та доброчинців.

Tagged under

Адреса

Український Католицький Університет
вул. Козельницька, 2а, офіс 310
Львів 79026, Україна
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Телефон

+38 (032) 240-99-45 (#3627)
+38 (093) 20-60-310

Підписатись на розсилку