Лауреатом нагороди за моральне, духовне та етичне лідерство «Світло Справедливості» 2018 року став Леонід Фінберг – соціолог, дослідник культури, головний редактор видавництва «Дух і Літера» (з 1997 року), директор Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства НаУКМА (з 2006 року).

Урочиста церемонія вручення нагороди відбулася 14 грудня у Національному музеї Тараса Шевченка в Києві. Організував захід Інститут лідерства та управління Українського католицького університету. Спеціальними гостями вечора стали лауреатка нагороди 2012 року Лариса Заливна та президент УКУ владика Борис Ґудзяк.

Нагорода «Світло Справедливості» заснована 2010 року канадійкою українського походження Анастасією Шкільник та єпископом УГКЦ, президентом УКУ Борисом Ґудзяком на честь батька Анастасії д-ра Михайла Шкільника – юриста, громадського і політичного діяча часів визвольного руху в Україні 1917-1920 років. Ця відзнака покликана привернути увагу до ціннісного лідерства, до важливості моральних принципів у проводі, до популяризації прикладів такого лідерства в українському суспільстві.

Від часу заснування нагородою відзначені п’ятеро осіб: журналістка й розслідувачка корупційних схем Наталя Седлецька (2017), колишня українська військова Надія Савченко (2015), правозахисниця з Луганська Лариса Заливна (2012), лідер кримськотатарського національного руху Мустафа Джемілєв (2011), публіцист Євген Сверстюк (2010).

Цього року лауреата обрали серед осіб, що засвідчили моральне лідерство в часі Революції Гідності 2014. Ним став Леонід Фінберг – соціолог, дослідник, головний редактор видавництва «Дух і Літера».

«Ми шукаємо людей, які в щоденному житті дають нам приклад жертовності заради розбудови демократичного суспільства. Що означає бути моральним лідером сьогодні і яка ціна цього – питання, на які має дати відповідь сьогоднішній захід. Очевидно одне: ці люди стають для нас ціннісними орієнтирами, вони творять острівки нової України», – каже одна із організаторок нагороди «Світло Справедливості», директорка Інститут лідерства та управління УКУ Наталя Бордун.

«Кожен час має свої потреби. Є люди, які відзначаються через якийсь момент, а є люди, які працюють цілеспрямовано та наполегливо. Цьогорічний лауреат Леонід Фінберг – людина систематичної і системної праці, яка воліє залишатися в тіні», – каже владика Борис Ґудзяк. –  На мою думку, Леонід Фінберг своєю мережевістю завжди творить стосунки, показує, як консолідувати суспільство і як піднімати теми, які суспільство не бачить. З 90-х років Фінберг організовує багато ініціатив, що закликають до українсько-єврейського примирення. Також він є одним із засновників видавництва «Дух і Літера», що видає надзвичайно важливі праці, котрі вносять в українську культуру те, що було заборонено. У цьому контексті важливу роль посідає література про єврейську спадщину.

В особливий спосіб капітула хоче відзначити Леоніда Фінберга і показати суспільству його поставу під час Майдану. Сучасна війна є війною куль, але не тільки. Вона є війною інформацій. Коли нова політична нація українців показала, що вона досягає нової зрілості, відбулась спроба придушити цей рух, кинувши на нього тінь антисемітизму. У той час Фінберг разом із іншими патріотами-євреями провадив систематичну акцію, пояснюючи світу і розказуючи, що євреї також є на Майдані і теж вболівають за Україну. Така витривалість стояння на фронті є прикладом великої мужності».

Найбільш очікуваним моментом вечора була інавгураційна промова лауреата.

«Ми не помітили, як змінилися, бо порівнюємо своє життя із тим, що є в інших країнах, тоді як треба порівнювати нас теперішніх із нами вчорашніми»,– зауважив Леонід Фінберг. – Відроджується український кінематограф, який стає відомим у світі, українські театри, відкриваються важливі культурні заклади. Фантастичні зміни відбуваються і на книжковому ринку України. У нас з’явилася справжня філософська бібліотека, яка складається з таких представників, як Андрій Баумейстер, Олег Хома… Народилася й історична бібліотека, яка розбиває міфи радянської історіографії, розвивається юдаїка. Відбувається чітке домінування української гуманітаристики та української літератури – і покупці все частіше купують українські переклади. Окрема перемога – це українська дитяча література, де окремі твори друкують сотнями тисяч примірників.

Ще одні позитивні зміни – це те, що студенти отримують унікальні можливості стажування в іноземних університетах. Думаю, вони уявити не можуть, що їх батьки навіть не мали шансу виїхати за кордон. Вражаючих зрушень – багато, і вони дають силу долати труднощі, які ніхто, окрім нас, не вирішить. Клуб особистої відповідальності є вирішальним у розв’язанні проблем України. Потрібно створювати потужні інтелектуальні центри, які диктуватимуть владі рухатись і приймати правильні рішення. Ключові ролі у цьому мають належати вже новому поколінню».

Tagged under

Інститут лідерства та управління Українського католицького університету запрошує на церемонію вручення нагороди за моральне, духовне та етичне лідерство «Світло Справедливості». Подія відбудеться 14 грудня у Національному музеї Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, бул. Т. Шевченка, 12. Нагорода покликана привернути увагу до ціннісного лідерства, до важливості моральних принципів у проводі, до популяризації прикладів такого лідерства в українському суспільстві. Цього року лауреата обрали серед осіб, що засвідчили моральне лідерство в часі Революції Гідності 2014 року. 

Нагорода заснована 2010 року канадійкою українського походження Анастасією Шкільник (померла 2014 року) та Борисом Ґудзяком, єпископом УГКЦ на честь батька Анастасії д-ра Михайла Шкільника - юриста, громадського і політичного діяча часів визвольного руху в Україні 1917-1920 років. 

Від часу заснування нагородою відзначені п’ятеро осіб: журналістка й розслідувачка корупційних схем Наталя Седлецька (2017), колишня українська військова Надія Савченко (2015), правозахисниця з Луганська Лариса Заливна (2012), лідер кримськотатарського національного руху Мустафа Джемілєв (2011), публіцист Євген Сверстюк (2010).

У програмі заходу передбачено показ фільму про Анастасію Шкільник та її батька, інавгураційна промова цьогорічного лауреата, дискусія «Моральні виклики сучасного лідерства» та виступ музичного гурту «Квартет Якова Цвєтінського». Спеціальні гості вечора: лауреати нагороди попередніх років Мустафа Джемілєв та Лариса Заливна, проректор із питань призначення та місії УКУ Мирослав Маринович та президент УКУ, владика Борис Ґудзяк.

Вхід за попередньою реєстрацією: 
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfyph2jqq2fJxiBkdYpfGw3CISAECsWxZl6elXPqZ4WecVypA/viewform?fbclid=IwAR1CMr6j1tyW2jKy_DEBmSCUx5R9z_m9C7z-zQIedMdqmm5A4mlGXkq5aa8.

Кількість місць обмежена. Детальна інформація буде надіслана зареєстрованим учасникам.

Детальніше про нагороду: http://justice.ucu.edu.ua/uk.

 

Tagged under

Для того, щоб вступити на Магістерську програму з управління неприбутковими організаціями Інституту лідерства та управління УКУ в 2019 році, необхідно:

 І. СКЛАСТИ ЗНО З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

1. Зареєструватися - з 13 травня до 3 червня (до 18.00)

2. Скласти додаткове вступне випробування зі спеціальності “Менеджмент” - з 13 по 31 травня (до 18.00)

*Для тих, хто навчається або має диплом з іншої спеціальності, аніж менеджмент

Здавати ЗНО ж можна буде вже в будь-якому зручному для вас  центрі здачі ЗНО. Ви також можете скласти додаткове вступне випробування і зареєструватися на ЗНО  приймальній комісії іншого навчального закладу. Результати ЗНО дійсні при вступі в кожному навчальному закладі.

3. Скласти ЗНО з англійської мови - 2 липня

*Мінімальний прохідний бал для ЗНО - вірні відповіді на 8 із 42 запитань.

ЗНО з іноземної мови дійсне лише за 2019 рік і є універсальним для кожної спеціальності.

 

ІІ. ПОДАТИ ЗАЯВУ ТА ДОКУМЕНТИ У ПРИЙМАЛЬНУ КОМІСІЮ УНІВЕРСИТЕТУ З 10 ДО 23 ЛИПНЯ     

Перелік документів:

  • Диплом державного зразка про здобутий освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра, спеціаліста, магістра (оригінали або копії).
  • Копія екзаменаційного листка ЗНО з іноземної мови.
  • Копія документа, що посвідчує особу та громадянство (паспорт громадянина України (1,  2, 11 сторінки) або паспорт громадянина України для виїзду за кордон, або свідоцтво про народження – для осіб, які за віком не мають паспорта, або інший документ, який засвідчує особу і громадянство).
  • Копія ідентифікаційного коду.
  • Копія військового квитка або приписного свідоцтва.
  • Шість кольорових фотокарток розміром 3х4 см.

      Документи подаються в паперовій папці на зав’язках.

Для іногородніх вступників є можливість електронної подачі документів, за умови підписання заяви до початку фахового вступного іспиту.

 

ІІІ. ЗНЯТИ МОТИВАЦІЙНЕ ВІДЕО

 Відео на тему “Як я будую громадянське суспільство” тривалістю 3 хв. має висвітлювати Ваш внесок у його розвиток, пояснювати, як малими кроками можна досягнути великих змін, а також продемонструвати мотивацію до навчання на магістерській програмі.

 

ІV. ЗАПОВНИТИ АПЛІКАЦІЙНУ ФОРМУ

 *Буде доступна незабаром.

 Аплікаційну форму та посилання на відео потрібно надіслати до 20 липня 2019 р. на скриньку: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..

 

V. ПРОЙТИ СПІВБЕСІДУ (ФАХОВИЙ ІСПИТ)

*Питання на співбесіду будуть додані згодом

 

 

Tagged under

29 листопада у Києві відбувся VII Форум організаційного розвитку громадянського суспільства - найголовніша та наймасштабніша подія року в Україні для представників неурядових організацій. Команда ІЛУ також взяла участь у тематичних панелях та зустрічах. Під час закриття Форуму відбулося нагородження переможців конкурсу на найкращого освітнього провайдера року, де ІЛУ посів перше місце. Чим став особливий цьогорічний Форум, читайте в матеріалі.

Подія, на яку спільнота активних громадян чекала цілий рік, - Форум організаційного розвитку громадянського суспільства України. Цього року захід зібрав 2 186 учасників, щоб обговорити професійні стандарти, проблеми та виклики, що існують в громадському секторі, поділитися досвідом та знайти нових друзів. Темою цьогорічного Форуму є “Мрія 3.0 Спроектований вплив”. Однією з цілей організаторів заходу було надихнути учасників мріяти, не боятися планувати амбітні проекти та залучати до активності ще більше громадян.

На учасників Форуму чекали виступи відомих спікерів. Під час відкриття запрошена гостя Оснат Лубрані, координаторка з гуманітарних питань і координаторка системи ООН в Україні, закликала представників громадського сектору об’єднуватися, а також співпрацювати з владою, оскільки саме так можна творити якісні зміни в країні. На її думку, важливо залучати молодь до громадської  діяльності, бо це великий потенціал для розвитку майбутнього.

“Цей Форум - рушійна сила, що засвідчує існування спеціальних місць та платформ для розповсюдження громадської думки”, - сказав під час відкриття Форуму Мартін Хагстрьом, Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Швеція в Україні.  За його словами, попри те, що суспільство сьогодні переживає складні часи, учасники Форуму - це сила цього суспільства.

Учасники Форуму - це представники неурядових організацій, медіа, органів влади, бізнесу та донорських організацій, серед яких багато партнерів, друзів та випускників Інституту лідерства та управління. Під час Форуму функціонувало десять локацій, на яких відбувались дискусії, лекції, тренінги, презентації та виставки.

Команда ІЛУ представляла Інститут на виставці-ярмарку організацій. Разом із Людмилою Левченюк, керівницею з комунікацій, та Анною Мотою-Шнайдер, координаторкою партнерських програм ІЛУ, усі охочі могли ознайомитися з інформацією про програми, особливості навчання та отримати інформацію на запит про розвиток та посилення навичок, необхідних для досягнення цілей своїх проектів та організацій.

Ліна Полихата, координаторка Магістерської програми з управління неприбутковими організаціями, та Артем Корнецький, викладач із соціального підприємництва ІЛУ УКУ, проводили тренінг на тему соціального підприємництва. “Ми приємно здивовані такою кількістю присутніх на тренінгу. Очевидно, це актуальна та важлива тема для багатьох. Багато запитань від учасників звучало про вибір організаційно-правової форми підприємства, про культуру лояльності споживачів. Артем Корнецький наголошував на місії соціального підприємництва та його відмінностях від благодійності”, - розповідає Ліна Полихата.

Разом із керівником напрямку “Керування невизначеністю” Віталієм Руденьким учасники заходу мали нагоду обговорити особливості комплексної природи світу та чому вона обмежує наше вміння прогнозувати майбутнє.

У межах Форуму відбулось нагородження  переможців конкурсу на найкращого освітнього провайдера року за версією платформи розвитку громадянського суспільства “Маркетплейс”. За результатами конкурсу, Інститут лідерства та управління посів перше місце.  

 

Це знак того, що багато речей ми робимо правильно, і треба продовжувати в цьому ж напрямку працювати. Це велика відповідальність та мандат від громадських організацій”, - переконана Наталя Бордун, керівниця ІЛУ УКУ. Команда ІЛУ вже отримувала призові місця у цьому конкурсі. На попередніх двох форумах, ІЛУ отримував друге (2017) та третє (2016) місця, проте, за словами Наталі Бордун, важливим є не місце, а довіра громадянського суспільства.

На її думку, Форум - це платформа для зустрічей, обмінів, народження нових партнерств та ідей. “Такі події завжди актуальні, тож брати участь у них важливо. Нам особливо приємно бути на Форумі, бо тут завжди багато наших випускників, і це чудова нагода зустрітись. А наша нагорода - це хороший мотиватор насамперед посвяткувати разом (не часто випадають такі нагоди)”, - додає Наталя Бордун, усміхаючись.

 

Tagged under

Представники українських, білоруських та молдавських громадських організацій, які працюють з проблемами дітей, вперше зібралися у Львові для професійного навчання. Усі вони є партнерами міжнародного фонду «ChildAid у Східній Європі». Триденний воркшоп, організований Інститутом лідерства та управління УКУ, став чудовою нагодою познайомитись, обмінятись досвідом і новими знаннями для всіх учасників події. Наскільки це вдалося, читайте в нашому матеріалі

Позитивна атмосфера, цікавий досвід колег, а найголовніше — обговорення спільних проблем та шляхи їх вирішення, — такими насиченими були вихідні для понад 20 представників громадських організацій з України, Білорусі, Молдови. Вони взяли участь у триденному воркшопі, організатором якого став Інститут лідерства та управління УКУ за ініціативи фонду «ChildAid у Східній Європі». Усі вони є партнерами фонду та працюють з дітьми, які опинились у важких життєвих обставинах: неповносправними, з інтернату, у прифронтових територіях.

За словами Мартіна Вілкокса, директора «ChildAid у Східній Європі», фонд вже понад 45 років підтримує діяльність партнерських організацій, але нагоди зібрати активістів на спільній зустрічі ще не було. Цей воркшоп — чудова можливість використати весь досвід, що має ІЛУ УКУ в організації освітніх подій, для  навчання, обговорення спільних проблем та досвіду роботи у важких умовах.

«Я маю декілька очікувань від воркшопу. По-перше, що партнери відчують себе частиною великої родини та зможуть згодом поділитися цим досвідом з більшою кількістю людей. По-друге, що вони стануть впевненішими в менеджменті проектів, можливо, почнуть шукати локальні зв’язки для фандрайзингу та побудови спільноти», — розповідає Мартін Вілкокс.

На його думку, кооперація між учасниками вже почалася. Люди, які ніколи не зустрічалися одне з одним, діляться досвідом, комунікують для подальших спільних справ: «Я б не сказав, що ми маємо конкретні напрацювання майбутніх спільних проектів, адже це лише перша зустріч. Проте ми будемо поступово налагоджувати зв’язки, розробляти ідеї, повільно, але рухатись у цьому напрямку».

Загалом участь у воркшопі взяли представники дев’ятьох громадських організацій. Протягом перших двох днів учасники працювали з тренерами та викладачами ІЛУ УКУ, говорили про стратегії в комунікаціях, лідерство, моделі інклюзивного навчання в України, виконували різні практичні завдання тощо. Програма воркшопу була насичена не тільки навчанням і тренінгами, але й цікавими дискусіями та зустрічами з українськими експертами.

Третій день події був присвячений вивченню досвіду Львова в питаннях роботи з проблемами дітей. Учасники воркшопу мали тематичні дискусії з представниками львівських ГО та владою міста. Основним питанням стало, як міська влада може співпрацювати з громадським сектором і вирішувати проблеми дітей та молоді. Таким чином ІЛУ УКУ намагався показати різні експертні думки у сфері, залучивши учасників події до дискусійних майданчиків.

За словами Наталі Бордун, керівниці ІЛУ УКУ, метою воркшопу для Інституту є поширення українського досвіду в роботі громадського сектору. «Ми переконані, що маємо багато напрацювань та моделей співпраці громадського сектору Львова з владою міста для вирішення питань, що стосуються проблемних груп дітей. Тож ми хотіли поділитися успішним досвідом з іншими країнами і містами», — розповідає Наталя.

Таким чином триденний воркшоп для учасників партнерських організацій фонду «ChildAid у Східній Європі» став не тільки можливістю професійного навчання, але й середовищем для зростання їхніх громадських організацій.

За словами Гуту Доіна, представниці організації «Ора Молдова», після дводенного інтенсиву вони з колегою ще не думали про співпрацю з іншими представниками, але тепер знають, що треба змінити у власній діяльності.

«Наша організація працює з дітьми з різними соціальними проблемами. Ми дізналися, як знаходити дітей, які не хочуть потрапляти в наші освітні центри, навіть в маленьких селах, як їх зацікавити та надихнути. Адже в іншому випадку, вони працюють щодня на своїх батьків або родичів, не навчаються. Вони не є частиною освітньої системи. Мені було надзвичайно цікаво дізнатися про інклюзивне навчання. В Україні є спеціальні школи, ми такого не маємо. Тут важливу роль відіграє родина, що має брати участь у формуванні й навчанні дитини, але в нас батьки не залучені до шкільного процесу. Для мене це неочікуване спостереження», — розповідає Гуту.

Для Олександри Матвіюк, учасниці з України та представниці організації «Новий початок» у місті Мукачеве, триденний воркшоп став можливістю перевірити та вдосконалити власні знання у сфері комунікацій, поділитися досвідом з колегами.

«Мене вразило те, що під час тренінгу порушували саме ті теми, які дійсно нам необхідні. Тут ми змогли познайомитися, зблизитися, налагодити контакти, тому що це люди, які працюють в одній сфері. Воркшоп з комунікацій був особливо цікавим для мене. Я професійний психолог і для мене це є зрозуміла тема, але я побачила взаємодію між колегами, які працюють у сфері, і отримала нові знання для себе: багато уточнень, порад, новий досвід від спільної роботи», — говорить Олександра.

Учасник з Білорусі Руслан Гутько, який працює психологом у Центрі для дітей-інвалідів, має позитивні враження від насичених навчанням днів. «Важливою для мене була робота в команді, реакція учасників на різноманітні запитання, спільна робота. Мені сподобався тренер і те, як він презентує інформацію. Було декілька невідомих для мене аспектів у комунікаціях у команді, які нам показали з нової точки зору, наприклад, як правильно ставити питання. Мені хочеться ще слухати і навчатися від різних фахівців, адже це знадобиться у майбутньому. У нашій роботі досить багато психологічних моментів, а тут є фахівці, які можуть дати потрібні знання», — розповідає Руслан.

За словами команди фонду «ChildAid у Східній Європі» усі очікування від воркшопу, які вони мали, вже справдились. Тож у майбутньому представники вже думають про подібні зустрічі та планують зробити такі заходи регулярними.

 

Tagged under

 

Якщо Ви плануєте вступати на Магістерську програму з управління неприбутковими організаціямм або ж Вам цікаво побачити навчальний процес ізсередини, то ця можливість саме для Вас! Інститут лідерства та управління розпочинає низку відкритих лекцій для майбутніх абітурієнтів магістерки. На кожне анонсоване заняття запрошуємо трьох активних лідер -ів/-ок громадського сектору.

Ви зможете поспілкуватися з теперішніми студентами, дізнатися про особливості вступу 2019 року від керівниць програми та почути корисну і важливу інформацію від досвідчених викладачів.

 

Графік лекцій:

5 листопада, 14.30- 18.00 – Оксана Дащаківська "Як твориться соціальний капітал: роль громадянського суспільства";

6 листопада, 14.30- 18.00 – Олександр Солонтай "Становлення громадського сектору в Україні";

10 листопада, 10.00- 11.30 – Ярослав Юрчишин "Адвокація в дії: розбір діючих проектів";

21  листопада, 14.30-16.00 – Михайло Лемак та Всеволод Поліщук "Маркетинг у громадських організаціях ( на прикладі організацій "Креативне місто" та "Клуб Галицької кухні");

22 листопада, 16.30-18.00 – Вікторія Горбунова "Емоційне вигорання в громадському секторі";

23 листопада, 10.00-13.30 – Дзвенислава Новаківська "Ефективні рішення для комунікацій складних соціальних проектів";

20 грудня, 10.00-11.30 – Анастасія Нуржинська "Поведінкові та соціальні зміни. Що можуть комунікації?";

22 грудня, 13.30-15.00 – зустріч із соціальними підприємцями м. Києва у рамках курсу Артема Корнецького "Соціальне підприємництво".

 

Для участі необхідно заповнити реєстраційну форму до 16 грудня -

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfBosdoYhR_UoxmPZV-kX4kDAtR3G6SMrMI25_e1H5dU3iOZg/viewform.

За додатковою інформацією звертайтесь: Ліна Полихата, тел. (067) 956 86 22.  

Tagged under

Він публічно маловідомий в Україні, про нього майже немає інформації в Інтернеті, проте його тренінги отримують схвальні відгуки учасників та визнання міжнародної спільноти. Бавеш Пател – експерт зі стратегування мережевих організацій та з методик Open Space, Cynefin Framework, Human System Dynamics. Він працював у 30-ти країнах світу, зокрема із командами таких компаній, як: Шелл, Моторола, Дойче Банк, Основи свободи, Всесвітня організація охорони здоров’я, Корпус Миру США, ЮНІСЕФ та інші. У жовтні у співпраці з Інститутом лідерства та управління УКУ Бавеш провів дві навчальні програми «Керування складністю» та «Тренінг для тренерів». З акцентом на останньому тренінгу ми записали з ним інтерв’ю.    

 

− Міжнародний тренер, фасилітатор, коуч і консультант. Ви професійно працюєте у всіх цих ролях. З чого все почалося?

Я розпочинав як фасилітатор. Хоча, взагалі-то, не знав цього. Це було в Молдові. Група молдован мого віку мали громадську організацію. Під час наших зустрічей вони дивилися на мене як на людину із Заходу так, що я розумів, що мені варто це робити. Отож, я  погодився спробувати. Я говорив: «Гаразд, маємо 5 пунктів, тож давайте їх почергово обговоримо». Коли я цим займався, то отримував хороші відгуки. Згодом дізнався, що існує така професія як «фасилітатор». Тож спочатку я навіть не знав, що це, а просто робив.

 

− Скільки років тому це було?

2000 року. Ми були маленькою групою друзів, що намагалися запровадити зміни в Молдові.

 

− Що зараз для Вас складніше: бути тренером, фасилітатором чи консультантом?

Усе це просто.

 

− У якому розумінні «усе просто»?

 − Моє «просто» полягає в тому, що після 18-ти років тренерства, фасилітації, коучингу та паралельного навчання у цих сферах мені стала дуже зрозумілою різниця між цими ділянками. Я розумію, що і коли  краще застосувати.

 

− Що Ви можете порадити людині, яка щойно розпочала свою професійну діяльність в одній із цих ролей. Які навички мають бути найбільш важливими?

 Якщо Ви лише розпочинаєте – не поєднуйте ці ролі. Наприклад, якщо вивчаєте коучинг, займайтеся лише ним і станьте вправним у цьому. Якщо вирішили бути фасилітатором – вивчайте лише це і добре попрактикуйтеся. Спершу оволодійте цими навичками окремо, тоді зможете добре поєднати їх. Якщо змішати їх від початку, добре не розібравшись, то сумніваюся, що це спрацює. Це не мій досвід.

 

− Чи можна пов’язати вміння поєднувати різні ролі із теорією комплексності, якої Ви зараз навчаєте інших?

Знаєте, чому я можу це пов’язати? Бо навчання, тренування, фасилітація і всі ці різноманітні ролі ви вивчаєте окремо, тому бачите світ окремими частинами. А насправді він не поділений. В один момент потрібно бути фасилітатором, в інший – коучем або тренером. Це і є комплексність життя. Але якщо розпочнете з цієї комплексності – розгубитеся. Отже, краще спочатку вибрати щось одне і добре вивчити, а пізніше створювати комплексність.

 

− Яким є визначення «комплексності» для Бавеша Патела?

Для мене «комплексність» – це система або ситуація, на яку вплинуло безліч  різноманітних факторів, значної частини яких навіть не можна побачити. Усі ці фактори впливають на ситуацію, бо весь час змінюються, і цієї зміни неможливо передбачити. Ця зміна змінює фактори, які, в свою чергу, впливають на ситуацію, що змінює фактори. Оскільки таке трапляється у всіх напрямках, не можна передбачити, що трапиться в майбутньому. Якщо Ви знаходитеся в ситуації, якої не можете передбачити, і не передбачили причин змін, що і коли зміниться, тоді Ви знаходитеся у комплексності.

 

− Як можна це зробити?

Важливо передбачати, коли Ви знаходитеся у складній або впорядкованій системі. Немає «правильно» і «неправильно». Кожна ситуація потребує окремого підходу. Небезпека полягає в тому, що можна мати єдиний підхід і вважати, що він вирішить усі проблеми незалежно від ситуації. Ось у чому проблема.

 

− Ви проводили тренінг для тренерів. Напевно, їх складніше тренувати, аніж інші групи, чи не так?

З одного боку, різниці немає. Усі ми на шляху навчання незалежно від того, що намагаємося освоїти. Цікавим у тренінгах для тренерів є те, що цим людям я можу показати більше, що саме роблю, оскільки їм цікаво дослідити і сам процес, а не лише отримати певні знання. На звичайні воркшопи люди приходять здебільшого лише за знанням. Я, звісно, можу використовувати різноманітні тренінгові чи фасилітаційні методи, але їм байдуже. Вони прийшли лише освоїти нові знання. Мені подобаються тренінги для тренерів, бо я люблю говорити про методи, які використовую. Це мене захоплює.

 

 

− Яку роль Ви виконуєте найчастіше?

 − Мабуть, 50/50. Іноді я тренер, який ділиться знаннями, вміннями, ідеями, а решту часу фасилітую вміння людей гратися з ідеями, практикувати їх, намагатися заглянути всередину себе.

 

− Що важливо в навчальному процесі дорослих?

Найважливіше, це поважати і визнавати людину навпроти Вас. Бо це, взагалі-то, дорослий. Він знає, як вчитися, має життєвий досвід, тож можете проводити тренінг таким чином, щоб підтримувати його особистий стиль навчання і власний досвід. Не поводитися з ними, як з дітьми, які прийшли навчатися чомусь зовсім новому, про що вони ніколи не замислювалися. Якщо Ви ставитеся до дорослої людини з визнанням та повагою, це має велике значення. Багато тренінгів усе ще залишаються в стилі «учень-вчитель». Мені таке не до вподоби.

 

− Які складові хорошого дизайну тренінгу?

− Маю для цього одне слово - «різноманітність». Різноманітність стилів викладання, різноманітність навколишнього середовища, різноманітність учасників, різноманітність методів, мови, того, як можна зробити тренінг достатньо різноманітним. До кінця тренінгу учасники повинні відчувати, що вони можуть бути собою, і навіть можуть відкрити нові частини себе, а наприкінці почуватися щасливими лише тому, що щасливі самі зі собою.

 

− Від чого більше залежить успішний результат тренінгу для тренера: талант чи досвід?

Є багато експертів. Інколи вони потребують навичок тренера, але навіть експерти з цими навичками можуть проводити жахливі тренінги. Якщо Ви є тренером стосовно того, що потребує досвіду, то часом, мабуть, достатнім є метод, коли Ви як тренер маєте експерта. Поєднання досвіду і здібностей до тренінгу точно не обов’язкове. Якщо тренер стає в чомусь експертом, це легше, аніж якщо експерт стає тренером.

 

 

− На що варто звернути увагу, коли ми запрошуємо тренера?

Якщо Ви починаєте працювати з тренером, з одного боку, важлива його компетентність, наявність здібностей, з іншого - важливі його знання: чи має він певний досвід у сфері, стосовно якої Ви плануєте найняти його на роботу, і, можливо, також його культурна відповідність. Отже, важливими є його цінності, якості, та чи допоможуть вони і його стиль збудувати стосунки з групою.

 

− Як багато часу Вам потрібно, щоб підготуватись до тренінгу?

Залежить від того, який це тренінг: новий чи старий. Навіть якщо той, який я вже проводив, це може зайняти 1-2 дні, щоб підготуватись до одноденного тренінгу. Якщо це щось цілком нове, мені потрібно 1-2 тижні, щоб підготувати такий тренінг. Наприклад, це навчання для тренерів я проводив багато разів, але мені все одно потрібно 3-4 ні, щоб підготуватись до 3-денного тренінгу. Коли я розробляв 7-денний курс навчання, це зайняло місяць.

 

− На які ключові елементи варто звернути увагу до початку тренінгу?

Є два найважливіших елементи: перший - мета, другий - люди. Під метою я маю на увазі головну причину навчання: чому воно дійсно потрібне, чи потрібне взагалі, які цілі та багато інших питань. Інша сторона - це люди: хто вони, який їхній досвід, яка їхня історія, чи вони добровільно прийшли, чи хтось їх скерував, зрештою, чи навчаться вони чомусь чи ні. Коли мета та прагнення людей зрозумілі, можна дивитися на дизайн.

 

− З висоти Вашого досвіду, які потреби організаційного розвитку має сучасний світ?

Є одна найбільша потреба: зміна ієрархічної організації на партисипативну структуру, більш інклюзивну. Ця організація повинна бути розповсюджена на різні регіони, країни. Навіть з інтернетом ніщо не може вести одна людина. Тому що відповідальна людина не може знати всі відповіді через комплексність. Тому організації повинні навчитися використовувати знання усіх людей, щоб зрозуміти, що таке управління. Тоді воно стане більш партисипативним процесом і менш індивідуалізованим, пов’язаним із певним «героєм», який бачить шлях уперед. Це велика зміна, включена в дуже багато процесів.

 

− У Вас значний досвід професійної та волонтерської роботи, але в інтернеті про Вас дуже мало інформації. Чому?

Є два шляхи: перший – зробити це самотужки, як роблять багато людей: самобрендинг, веб-сайти, блоги, фейсбук; другий – найняти компанію, яка це зробить. Я не роблю це самотужки, бо надто зайнятий, і не бачу ніякої потреби в цьому. Якби моя мета була, щоб більше людей про мене знали, я б мав більше клієнтів або більше роботи, але, взагалі-то, мені достатньо. Я не хочу працювати надто важко. Я інколи відмовляюся від деяких пропозицій, бо не потребую більшої уваги.

 

− Якими є Ваші життєві пріоритети? 

Перший – працювати з людьми та допомагати їм змінитися. Мені цікаво, як я можу провести і підтримати людей у розвитку їхніх навичок, цінностей, впевненості, здатності повірити, що вони можуть змінити світ. Це мій найбільший пріоритет, частина якого  починається також і з мене. Я багато вкладаю у cаморозвиток. Сподіваюся, що цього або наступного місяця стану учасником двох курсів, щоб вивчити два нові підходи роботи з групою. Це, мабуть, найбільший пріоритет. А другий – це піклування про власне здоров’я, як фізичне, так і емоційне та духовне, щоб робити речі, які люблю не лише тому, що це моя справа. Я люблю прогулянки, музику, куховарство. Вивільняю час для цього. Якщо Ви не любите людей навпроти, і Вам не подобається те, чим займаєтеся, тоді я не впевнений, наскільки ефективними Ви можете бути. Аби щось змінити, Ви маєте торкнутися не лише людського розуму, але й серця.   

 

− Упродовж «Тренінгу для тренерів» Ви одягали зелений капелюх. Це був час запитань для учасників. Яке запитання поставив би собі Бавеш Пател?

Це хороше питання. Я не ставив його собі раніше. Мені потрібен час, щоб подумати про це питання і зрозуміти, яким воно є для мене…

 

Розмовляла Людмила Левченюк

Tagged under

У жовтні Інститут лідерства та управління видав брошуру “Активне громадянство як стиль життя”. У текстах видання відображена концепція активного громадянства на основі 4-річної діяльності Інституту. Автори запропонували особливий підхід до навчання українських тренерів, а також сформулювали сім принципів роботи агентів змін.

Рух активного громадянства стрімко зростає у світі упродовж останніх десятиліть. Він популярний у США та Великобританії, упроваджується в Канаді, ЄС та Австралії. Поширенню цієї концепції сприяє і Британська Рада, що акцентує на соціальному розвитку. У світі вже існує 40 таких програм, зокрема й в Україні. Є кілька визначень “активного громадянства”, і кожне може бути актуальним для різних національних контекстів.

Презентували видання під час відкриття навчальної програми “Тренінг для тренерів”. Учасники з різних частин України ознайомилися з особливостями формування свідомого громадянина та дізналися, чому це актуально. Матеріали для брошури підготували експерти Інституту: Дмитро Якимець, Оксана Дащаківська, Ірен Даниш та Наталя Бордун. Вони виокремили три ключові складові активного громадянина: піклування про спільноту і соціальну єдність, спілкування з іншими, а також вирішення проблем та розвиток суспільства.  

Про особливість концепції активного громадянства детальніше розповіла співавторка брошури Оксана Дащаківська: “Модель активного громадянства - це досвіди з усього світу. Вона зумовлена глобальними й національними змінами, що відбуваються сьогодні. Зараз представницька демократія помирає і поступово змінюється на користь участі громадян у житті країни. Проте, з іншого боку, існує наш національний контекст, що зумовлює активну громадянську позицію. Війна, Революція Гідності та інші фактори впливають на те, що ми розуміємо необхідність використання добрих інструментів участі”.

Автори наголошують, що  в Україні еволюція суспільної свідомості мала власний шлях. Але головний урок, який засвоїли громадяни після Помаранчевої революції та Революції Гідності - агентами справжніх змін у державі можуть стати лише громади, спільноти активних громадян, а не окремі лідери чи політичні діячі. Саме тому основним гаслом у 2014 році був вислів: “Якщо не ми, то хто?”. Відтоді в країні створили тисячі громадських організацій, волонтерських груп. Проте українцям досі бракує теоретичних знань з активного громадянства.

Оксана Дащаківська також зауважила, чому розроблена концепція унікальна для України: “Наша модель відрізняється від британської двома суттєвими викликами. По-перше, ми вважаємо, що інституції в Україні є і повинні бути сталими. Вони - це  каркас суспільства. Попри це, ми передбачаємо простір для активності, креативності та інновацій у вигляді проектів. Тому це активне громадянство дає можливість творити, відтворювати та змінювати інституції водночас. Не варто забувати, що також повинен бути баланс між інститутами та проектною діяльністю. Друга наша особливість - розуміння відмінностей між громадською і громадянською участями. Коли ми говоримо “громадська участь”, ми передусім маємо на увазі локальні зв’язки членів однієї спільноти. А коли ми згадуємо про громадянську - ми розуміємо, що громадянин впливає на стосунки індивідууму та держави. Тобто, він впливає на вертикальні стосунки, має вплив на владу”.

Інша співавторка посібника, яка сформулювала сім принципів активного громадянства, докторка Ірен Даниш, вірить у їхню необхідність. Ці принципи універсальні і охоплюють не тільки українськийх контекст. Адже всі люди мають право голосу і несуть відповідальність у своїх громадах. Вони також наділені лідерськими здібностями та впливом  на встановлення правил. Ірен стверджує, що всі громадяни вже є фахівцями з національних проблем. Саме тому вони усвідомлюють необхідність змін. Суспільство повинно зробити перший крок до них. Вона також додала, що якщо суспільство хоче позитивних активних зрушень в Україні, то варто скористатися двома методами: залученням людей до громад  та щоденної підтримки взаємодії.

У брошурі також йдеться про інші аспекти активного громадянства, різницю між громадською та громадянською участю, права людини, важливість суспільних інститутів, спілкування та перемовини.

 

Tagged under

 

Популярна в IT-індустрії подія “хакатон” тепер в Україні відбувається у сфері соціального бізнесу. Особливий хакатон із соціального підприємництва тривав 29-30 вересня у Львові в Центрі Шептицького і став одним із перших в Україні.

55 учасників з різних міст сформували 17 команд, щоб два дні поспіль разом із менторами працювати над розробкою своїх бізнес-ідей. Такий захід другий після Києва. Усього в рамках проекту “Соціальне підприємництво: досягнення соціальних змін за ініціативою „знизу”, фінансово підтриманого Європейською комісією, заплановано 4 хакатони.  Попереду ще 2 міста – Одеса та Запоріжжя. Львівський хакатон організували Український форум благодійників спільно з Інститутом лідерства та управління УКУ та громадською організацією SILab. Долучився до підтримки події і бізнес, зокрема METRO Cash & Сarry Ukraine, Coca-Cola Ukraine та Фонд родини Нечитайло.

Чим став особливий хакатон у Львові? Які проекти напрацювали учасники за два дні? Які враження від спільної роботи у менторів? Про це детальніше у публікації.

“Кожна дрібничка у процесі є дуже важливою і її не можна відкидати”, - зазначив у своїй мотиваційній розмові з учасниками на початку першого дня хакатону Віталій Кирилів, співзасновник дизайн-бюро Hochu rayu. Він заохотив присутніх не знеохочуватися, експериментувати, креативити, не боятися робити помилок і пройти шлях від “Я” через “хочу” і “не знаю” до “можу”: “У житті відбувається стільки ситуацій, що вам можуть поламати крила, якщо ви не будете мати внутрішнього “Я”. Коли ми з братом починали бізнес, то сильно „впали” і могли зламатися, не піти далі. Але тато завжди говорив нам: “Хлопці, якщо ви хочете, то зможете... Тепер наше бюро займається різними проектами, яких ми ніколи не робили раніше. Ми ніколи не знаємо, що створюємо. Ось це “не знаю” провокує нас вивчати, навчатися, об’єднувати навколо себе багатьох різних людей”.

Після коротких презентацій своїх ідей учасники хакатону об’єдналися в команди. Близько 55 людей з різних міст утворили 17 команд.

Можливістю та водночас викликом стала нагода працювати в одній команді незнайомим людям зі спільним прагненням вирішити соціальну проблему. Одна з таких команд об’єднала учасників зі Львова, Черкас, Тернополя та Луцька.

“На початку в нас було різне бачення. Зокрема, я хочу допомагати дітям з інвалідністю, учасниця з Луцька – дітям зі синдромом Дауна, учасниця зі Львова – старшим людям з деменцією, – розповідає Дмитро Федорчак з Тернополя. – Нам потрібно було скооперуватися і прийняти рішення. Це було складно, але готовність до компромісів та менторство допомогли. Як християнин я несу відповідальність за суспільство і хочу дбати про людей, які потребують. Тому для мене важливо займатися не лише благодійністю, але й допомагати людям заробляти. Ідея нашого проекту полягає в тому, щоб створити соціальну кав’ярню “Світи”, де можуть працювати люди з інвалідністю. Маючи різні мотиви, але одну ціль, ми об’єдналися, тому що це набагато ефективніше”.  

Упродовж двох днів допомагали учасникам у розробці проектів майбутніх підприємств 28 менторів – бізнес-консультантів з комунікації та маркетингу, фінансів, юридичних питань, бізнес-моделювання.

“За ці два дні я зрозумів, якою є соціальна робота. Вона виснажлива і водночас приносить задоволення, але не має мірила успіху, бо всім не допоможеш. Також є бізнес, де є просте мірило – прибуток. У соціальному підприємництві я побачив можливість поєднання підприємницького хисту із соціальною місією: ти заробляєш на себе, ти заробляєш для когось, – зауважив  член журі, один із менторів у сфері фінансового менеджменту Віталій Лесюк. – Мене приємно здивувало, наскільки якісно команди підійшли до того, щоб презентувати свої бізнес-ідеї. А завданням журі було обрати ті команди, які би надалі досягли успіху не на папері чи у віртуальному середовищі, а спромоглися реалізувати бізнес”.

За спостереженнями дослідника соціального підприємництва в Україні, члена журі Артема Корнецького, особливістю хакатону у Львові стало багато проектів на екологічну тематику: “Це тенденція львівська поки що. У Києві не було стільки екологічних проектів. Вони можуть доєднатися до інших ініціатив в Україні. Наприклад, “Інкубатор” може допомогти таким проектам стати реальністю”.

Команда одного з еко-проектів Zero Waste Hub cвоєю ініціативою прагне зменшити кількість продукування сміття і допомогти сортувати те, що залишилося. З цією метою авторки проекту планують створити хаб, який би поєднав три компоненти: освітній простір, Zero Waste крамницю та станцію сортування вторсировини.

“Ми зголосилися, бо хотіли пропрацювати свою ідею і зрозуміти, наскільки вона реалістична. На хакатоні ми спланували наступні кроки, подивилися, чого бракує. Це допомогло структурувати ідею, напрацювати контакти. Важливою також стала робота з менторами. Нам зрозуміло, чому важливо не використовувати одноразових речей. Але коли ззовні запитують “для чого?”, “чому люди мають доєднатися?”, розумієш, що потрібно зробити декілька кроків назад, аби поширювати цю ідею”, – зазначила Софія Сидоренко з команди Zero Waste Hub.

Другого дня ввечері відбувся фінальний пітчинг із презентаціями проектів соціальних підприємств. Журі обрало два проекти, що отримали “перепустку” на акселераційну програму. Ними стали “Кол-центр SIMKA” (працевлаштування маломобільних людей) та “Кляйн” (центр розвитку мовлення у дітей). У листопаді ці команди поїдуть до Києва, де розпочнуть більш активно та детально працювати над своїми бізнес-ідеями. І вже через чотири місяці роботи презентуватимуть напрацювання на міжнародній конференції, маючи шанс отримати інвесторську пропозицію для запуску свого соціального бізнесу.

Однією з менторів-„пушерів” команди “Кол-центр SIMKA” стала Аліна Бочарнікова, експертка із соціального підприємництва.

“Моє завдання полягало в тому, щоби допомогти їм не втратити соціальної складової в бізнесі і водночас не стати звичайним кол-центром. Тобто, важливо було знайти синергію між соціальною проблемою та інструментом її бізнес-вирішення. Коли ми аналізуємо проблеми людей з інвалідністю, то розуміємо, що ці люди ізольовані від суспільства. Тобто, їм не вистачає комунікації. Кол-центр дозволяє їм спілкуватися з іншими. У цьому є чесність вирішення соціальної проблеми: Ви сидите вдома і не можете поїхати на роботу - ось робота вдома; у Вас немає друзів і знайомих – ось спілкування і Ви є частиною спільноти. У такому кол-центрі вони не просто працюють разом, а стають колективом. SIMKA надає їм безкоштовну освіту, можливість організувати дозвілля разом. Це вже не просто кол-центр, а спільнота і можливість реалізувати себе в житті. Інклюзивний кол-центр – це для України нове”, – поділилася враженнями менторка.

Для соціального підприємництва важливо, щоб ідея масштабувалася. За словами Аліни, кол-центр можна розвинути від послуг до технічної співпраці, а його співробітники можуть працювати з дому на клієнта у Харкові, Києві чи Одесі.

“Вони вагалися з ідеєю, бо в Тернополі їм сказали, що це нікому не потрібно. І коли вони побачили, що ринок значно ширший, ніж Тернопіль, то зрозуміли, що ідея дуже хороша. Перший крок – кол-центр, другий – розвиток нових напрямків”, – зазначила Аліна.

Ідея соціального підприємництва покликана вирішити соціальну проблему. Ідейним натхненником та керівником проекту “Кол-центр SIMKA” став Тарас Хоміцький, що досвідчив проблему особисто.

“Люди з інвалідністю не мають іншого виходу, як погоджуватися на будь-які заробітки. Маючи таку ж проблему, я спробував працювати в кол-центрі віддалено, вдома. Це була можливість. У якийсь момент я вирішив, що потрібно розвиватися, створити щось своє, аби надавати роботу з гідною зарплатою таким самим, як я. За два дні тут ми багато чого зрозуміли: допомогли фінансисти, маркетологи, юристи. Показали нам з різних сторін те, чого ми раніше не бачили”, – розповів Тарас.

Соціальні підприємства виникають як можливість вирішення соціальної проблеми, яку не вирішили держава, бізнес чи неприбуткові організації. Таким чином, вони дають рішення і проблеми стають можливостями.

За словами Артема Корнецького, останні 2-3 роки в Україні існує сильний тренд розвитку соціального підприємництва. “Вагомим фактором є іноземні донори і фонди. Враховуючи їхню соціальну місію, їм вигідніше вкладати кошти у розвиток такого бізнесу. Також підвищився рівень знань людей про те, що таке соціальний бізнес: робити одночасно і підприємство, і організацію, що матиме соціальну цінність. Це перша серія хакатонів на тему соціального бізнесу в Україні. Це дуже круто, бо асоціація із хакатоном у світі – це IT-сфера, а тут – соціальний бізнес. І таких інноваційних підходів до освіти та розвитку в соціальному бізнесі стає все більше. У США і в багатьох інших країнах Європи бачення, що таке соціальний бізнес, вже сформоване. Там чітко видно стейкхолдерів, які щось роблять у цій сфері. Тобто, є конкретні асоціації, установи, які на всіх рівнях просувають цю тему серед донорів, бізнесу. Це нагадує замкнені еко-системи, які розвиваються. У нас така еко-система ще формується”.

На думку дослідника, окрім підтримки соціального підприємництва в Україні  від бізнесу та держави, найважливішою залишається потреба інформаційної підтримки. Адже це важлива тема, яку в Україні має розуміти якомога більше людей.

Tagged under
Сторінка 1 із 34

Адреса

Український Католицький Університет
вул. Козельницька, 2а, офіс 310
Львів 79026, Україна
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Телефон

+38 (032) 240-99-45 (#3627)
+38 (093) 20-60-310

Підписатись на розсилку